Світогляд – це система переконань, і поглядів на природу, оточуючий світ і уявлення свого місця в цьому світі. Світогляд складає основу відносин особистості, проявляється у вчинках, поведінці, відображається на дії і діяльності в цілому. Від особливостей світогляду залежить специфічна спрямованість особистості і своєрідність характеру(додаток В).Світогляд є особливим явищем, феноменом людського буття, тому виділяють також іншу структуру:
світовідчуття (основа світогляду), які формуються на основі досвіду (індивідуального, сімейного, групового, національного, класового, суспільного та загальнолюдського);
світосприйняття, які формуються на основі цінностей (щастя, любові, істини, добра, свободи тощо), і утворюють ідеали та переконання людини;
світорозуміння, які формуються на основі знання (досвідного, емпіричного та теоретичного);
світоспоглядання, яке усвідомлюється через універсальні форми діяльності, такі як: нужда – потреба – інтерес – ціль – засоби – результати – наслідки;
світобачення – на основі принципів (монізм, плюралізм, скептицизм, догматизм та ін.).
Творцями і носіями світогляду, дійсними його суб’єктами в історії людства були окремі особистості, сім’ї, племена, народності, нації і держави.
Світоглядні системи:
1) космоцентрична – спрямована на пошуки єдиної сутності світобудови, вивчення гармонії космосу переноситься на гармонізацію суспільного життя;
2) геоцентрична – в якій панує віра в надприродні сили божественного, здатного на релігійних засадах змінити життя людини;
3) антропоцентрична – пов’язана з усвідомленням людини як центру всесвіту, розкриттям можливостей прогресивного розвитку особистості.