Функції спілкування дуже різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них виокремлюють три основних класи таких функцій: інформаційно-комунікативний, регулятивно-комунікативний та афективно-комунікативний.
Перший із них охоплює все, що є передаванням і прийманням інформації у психологічному розумінні цих слів. Ідеться не лише про готову інформацію, а й про таку, що формується, розвивається. Психологи кажуть не просто про її передавання, а про передавання та приймання значень. Спілкування забезпечує не лише пізнання, а й. регуляцію поведінки суб'єктів та їхньої спільної діяльності. З цим класом функцій пов'язані також способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування та ін. Це регулятивно-комунікативна функція. Афективно-комунікативні функції належать до емоційної сфери людини. Річ у тім, що розмаїття людських емоцій виникає й проявляється під час спілкування.
Якщо взяти іншу основу для класифікації, то можна виокремити і такі функції спілкування, як організація спільної діяльності, пізнання людьми одне одного, формування та розвиток міжособистісних взаємин. Використання цієї класифікації допомагає зрозуміти, що для культури саме ділового спілкування важливо враховувати всіх суб'єктів спільної діяльності. Вони повинні мати установку на пізнання одне одного та бажання підтримувати доброзичливі взаємини.
Усі функції спілкування спостерігаються в житті й проявляються, як правило, в єдності, доповнюючи одна одну.
ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ(за Л.А.Карпенко):
1. Контактна –встановлення контактів як стану взаємної готовності до прийняття і передачі повідомлення та підтримки взаємозв’язку у формі постійної взаємоорієнтованості;
2. Інформаційна – обмін повідомленнями, тобто прийняття-передача будь-яких відомостей у відповідь на запит, а також обмін думками, помислами, рішеннями;
3. Спонукальна – стимуляція активності партнера по спілкуванню, яка скеровує його на виконання певних дій;
4. Координаційна – взаємне орієнтування і узгодження дій при організації сумісної діяльності;
5. Розуміння – не лише адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення, але й розуміння партнерами один одного (їхніх намірів, установок, переживань, станів);
6. Амотивна – можливість викликати у партнера потрібні емоційні переживання (“обмін емоціями”), а також зміна з його допомогою особистих переживань та станів;
7. Встановлення відносин – усвідомлення та фіксування свого місця у системі рольових, статусних, ділових, між особистісних та інших зв’язків групи чи суспільства, в якому належить діяти індивідові ;
8. Впливу – зміна станів, поведінки, особистісно-змістових утворень партнера, утому числі його намірів, установок, думок, рішень, уявлень, потреб, дій, активності.