Джерела активності людини

Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв'язки організму з середовищем. Джерелом активнос­ті живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, дій.

Діяльність — одна з головних категорій психологічної науки. Предметом психології є сама цілісна діяльність людини в різних її формах і видах, у її філогенетичному, історичному і онтогенетично­му розвитку. Діяльність — специфічно людська форма ставлення до навколишнього світу, змістом якої є доцільні зміни і перетворення речей і явищ залежно від людських потреб; вона - необхідна умова існування суспільства.

Діяльність включає мету, засоби, результат і сам процес. Треба спиратися на цілісне розуміння діяльності як органічної єдності її почуттєво-практичної і теоретичної форми.

Діяльність включає дії і операції як складові, які співвідносяться з потребами, мотивами і цілями.

Потреба — це стан живої істоти, в якому виявляється залежність лю­дини від конкретних умов існування. Але активність тварин і діяльність людини суттєво відрізняються за своїми психологічними аспектами.

Активність тварин — поведінка. Вона обмежується інстинктив­ними та умовно-рефлекторними діями, спрямованими на присто­сування до умов життя і задоволення різноманітних біологічних потреб в їжі, розмножуванні, захисті. Предмет потреб тварини — безпосередній стимул активності, що визначає сам спосіб задово­лення потреби.

Людська діяльність за своєю сутністю є соціальною. Вона сфор­мувалася історично, в процесі праці. Людина не лише пристосову­ється до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх людських потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини свідома та цілеспрямована.

Особистість як суб'єкт діяльності, задовольняючи власні потре­би, взаємодіє з середовищем, ставить перед собою певну мету, мотивує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну й розу­мову активність, досягаючи поставленої мети.

Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плануван­ні, в передбаченні результатів, регуляції дій, у прагненні до її вдос­коналення.

Отже, діяльність людини - це свідома активність, яка виявляєть­ся системою дій, спрямованих на досягнення мети.

Потреби– це переживання необхідності в певних умовах, без яких людина не буде нормально розвиватися, жити (їжа, вода, світло, затишок тощо).

 

Також класифікують потреби як базові, похідні та вищі. До базових належать потреби в матеріальних умовах, потреби у спілкуванні, діяльності, відпочинку, потреби у пізнанні і т.п.

До похідних, які утворюються на основі базових, належать естетичні потреби та потреби в навчанні.

Вищі потреби характеризуються потребою у творчості та творчій праці.

Залежно від того, що ставлять в основу класифікації, потреби класифікують з різних боків. Класифікація Х. Меррея підходить до потреб людини з точки зору системи її життєдіяльності, життєзабезпечення, життєутвердження.

Відомою є також класифікація потреб А. Маслова. Вчений вважав, що всі потреби людини вроджені і що вони організовані в ієрархічну систему пріоритету або домінування. В мотивації людини ієрархічно її можна зобразити так:

– фізіологічні потреби;

– потреби безпеки і захисту;

– потреби належності й любові;

– потреби в самоповазі;

– потреби в самоактуалізації, самореалізації і самовдосконаленні.

Дану класифікацію часто зображають у вигляді піраміди(за А. Маслоу), основу якої складають потреби у їжі, теплі, житлі і т.д. (фізіологічні потреби), а вершину – особиста творчість людина (самореалізація, самовдосконалення). В основі класифікації лежить припущення, що домінантні потреби, розташовані внизу піраміди (базові), повинні бути більш-менш задоволені в тій мірі, яка дозволяє людині усвідомити мотивацію потреб, розташованих на вершині піраміди (вищих).