1. ТЕОРІЯ ЛІДЕРСЬКИХ РОЛЕЙ (Р.Бейліс) розглядає ролі "професіонала"
лідера, орієнтованого на вирішення ділових проблем, і "соціально-
емоційного фахівця", який вирішує проблеми людських стосунків.
2. Згідно з ТЕОРІЄЮ РИС, лідером може бути людина, яка володіє певним
набором якостей особистості. Однак складання їх повного переліку
виявилося практично нерозв'язним.
3. За ХАРИЗМАТИЧНОЮ КОНЦЕПЦІЄЮ, лідерство послане окремим
видатним особистостям як деяка благодать ( "харизма").
4. Прибічники ІНТЕРАКТИВНОЇ ТЕОРІЇ вважають, що лідером може
стати будь-яка людина, яка займає відповідне місце в системі між
особистісних стосунків. Питання про те, хто конкретно візьме на себе
лідерство, має вирішуватись з урахуванням індивідуальних особливостей
кандидата в лідери, особистісних характеристик інших членів групи,
наявної ситуації і виконуваного завдання.
5. СИТУАЦІЙНА ТЕОРІЯ, або груподинамічний підхід (Ф. Фідлер),
визначає лідерство як продукт ситуації: людина, ставши лідером в
одному випадку, набуває авторитету, який починає на неї "працювати"
внаслідок дії стереотипів. Тому вона може розглядатися групою як "лідер
взагалі". До того ж окремим людям властиво "шукати посади", тому вони
і поводять себе відповідним чином.
6. СИНТЕТИЧНА (АБО КОМПЛЕКСНА) ТЕОРІЯ розглядає лідерство як
процес організації міжособистісних стосунків у групі, а лідера - як
суб'єкт управління цим процесом, причому сам феномен лідерства
розглядається в контексті спільної групової діяльності.