o Педагогічне спостереження.
o Бесіда.
o Опитування (анкетне, усне).
o Аналіз результатів суспільно-корисної роботи.
o Виконання доручень.
o Створення ситуацій для вивчення поведінки учнів.
ОСВІТА. Етимологія поняття
“Слово “освіта” походить від слова “світло”, яке об’єднує й просвічує навколо себе всіх довкруги.
Для початку, у староукраїнській мові наука і освіта позначалась словом цвіченє (цвічоний — освічений),
І, наприклад, наше слово освіта має аналог в білоруській мові (асвета) саме у значенні просвітлення, а не як навчання.
Професори Києво-Могилянської академії розвивали ідею про здобування істинного знання шляхом одномоментного осяяння з допомогою природного розуму, тобто Божих ідей.
Варто звернути увагу на переклад слова "освіта", російською (яка є також слов'янською) мовою: освіта - образование; освічений -образованный; освітній - образовательный. В. Даль тлумачить "образование" як: надавати чомусь образ, вид, змушувати, вимушено передавати культурні цінності та звичаї від покоління до покоління.
Поняття "освіта" використовується у педагогіці у трьох основних значеннях: процес, результат і система.
- Освіта як процес - це організація спеціальних видів діяльності, спрямованих на засвоєння певної суми знань, умінь, навичок, досвіду діяльності і відносин.
- Освіта як результат - це досягнутий рівень у засвоєнні знань і досвіду діяльності і відносин.
- Освіта як система - це сукупність державних і недержавних установ і органів управління освітою, в рамках яких здійснюється процес виховання людини.
Отже, освіта завжди передбачає одночасне функціонування процесів виховання і навчання.
Серед головних завдань розбудови вітчизняної системи освіти є постійне збагачення змісту освіти знаннями, оволодіння якими сприяло б усебічному і гармонійному розвитку підростаючого покоління.
Сутність змісту освіти.Зміст освіти покликаний забезпечити передавання, засвоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь та його подальший розвиток. Цей досвід складається із:
— знань про природу, суспільство, техніку і способи мислення;
— способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід;
— творчої, пошукової діяльності з вирішення нових проблем, які виникають перед суспільством;
— ціннісного ставлення до об'єктів або засобів діяльності людини, до інших людей та світу загалом.
Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моральної поведінки, підготовку до суспільного життя.
Розробляючи зміст освіти, передусім зважають на те, щоб він відповідав потребам суспільства щодо формування всебічно розвиненої особистості. Навчальний матеріал, який включають до змісту освіти, повинен мати високу наукову і практичну значущість. При цьому слід враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку учнів, стан навчально-методичної і матеріальної бази) і забезпечувати соціально детерміновану єдність усіх навчальних предметів.
НАВЧАННЯ - це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.
Навчання є одним з основних чинників розвитку людського індивіда. Водночас, його ефективність залежить від таких педагогічних чинників як: тип, характер, форми, методи навчання, його зміст, методика викладання, матеріально-технічна база, професійна майстерність педагогів та ін.
Наприклад, ефективність навчання вища за умов використання різноманітних форм і методів навчання, наявності сучасних підручників, високої кваліфікації викладачів тощо.
Виховні та освітні завдання реалізуються за допомогою системи форм, методів та прийомів навчання і виховання. До загальних методів виховання належать: переконання; приклад; заохочення і покарання; контроль і педагогічна вимога; привчання (формування звичок); громадська думка класу, групи; самоконтроль і самооцінка діяльності.
Основними формами виховання є: бесіди, лекції, диспути, зустрічі, ігри, вечори, ритуали тощо...
Основні форми навчання це: урок, лекція, семінар, практичне заняття, лабораторна робота, навчальна екскурсія, дискусія, дидактична гра, консультація та ін.
Основними засобами навчання є: підручники, посібники, карти, атласи, таблиці, схеми, лабораторне обладнання, навчальні кабінети і майстерні, комп'ютерні класи, навчальне телебачення, відео, аудіо, кіно-матеріали, дидактичні тести з різних дисциплін тощо.
ОСНОВНІ ГРУПИ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ:
І. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
1. Словесні методи:
· Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів;
· Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу;
· Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу;
· Бесіда– метод навчання, що передбачає запитання-відповіді;
· Робота з підручником – організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.
2. Наочні методи навчання:
· Ілюстрування – оснащення ілюстраціями статистичної наочності, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин;
· Демонстрування –використання приладів, дослідів, технічних установок;
· Самостійне спостереження –безпосереднє сприймання явищ дійсності;
3. Практичні методи навчання:
· Вправи –багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням;
· Лабораторні роботи – вивчення у шкільних умовах явищ за допомогою спеціального обладнання;
· Практичні роботи – за характером діяльності учнів близькі до лабораторних робіт;
· Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю учнів, креслення і схеми, замальовки з натури або змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм;
· Дослідні роботи – пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань.
ІІ. Методи стимулювання навчальної діяльності
1. Методи формування пізнавальних інтересів:
· Метод навчальної дискусії – суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу;
· Метод забезпечення успіху в навчанні – метод, який передбачає допомогу вчителя відстаючому учневі, розвиток у нього інтересу до знань, прагнення закріпити успіх;
· Метод пізнавальних ігор – спеціально створена захоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок;
· Метод створення ситуації інтересу в процесі викладання навчального матеріалу – використання цікавих пригод, гумористичних уривків тощо, якими легко привернути увагу слухачів;
· Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу – передбачає, що у процесі викладання вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально-психологічну атмосферу, в якій вони отримують моральне задоволення від того, що інтелектуально зросли хоча б на йоту;
· Метод опори на життєвий досвід – полягає в тому, що у повсякденному житті за межами навчального закладу вихованці щодня спостерігають найрізноманітніші факти, явища, процеси, події, які можуть базуватися на певних закономірностях, з якими вони знайомляться під час вивчення навчальних предметів.
2. Методи стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні:
· Пояснення суспільної та особистої значущості учіння;
· Висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов’язку;
· Заохочення до сумлінного виконання ними свого обов’язків;
· Оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби – вказівки на недоліки, зауваження.