1. Метод усного контролю.
2. Метод письмового контролю.
3. Метод графічного контролю.
4. Метод програмованого контролю.
5. Метод практичної перевірки.
6. Метод самоконтролю.
7. Метод самооцінки.
САМОВИХОВАННЯ – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач.
ОСНОВНІ МЕТОДИ САМОВИХОВАННЯ:
1. Самопереконання – полягає в тому, що людині пропонують у певній конкретній ситуації знайти аргументи і за їх допомогою переконати себе в тому, правильно чи неправильно вона вчинила, або в конфліктній ситуації переключити думки на інші теми і справи, які б відвернули її від конфлікту.
2. Самонавіювання. Використовують у випадках, коли необхідно подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження: “Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися”.
3. Самопідбадьорювання. Ефективний, коли людина губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях.
4. Самозаохочення. Застосовують у випадках, коли людина, долаючи певні труднощі, виконала складне завдання. До цього методу вдаються, коли необхідно подолати негативні риси особистості.
5. Самопримус. Допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням працювати, з лінощами.
6. Самоаналіз. Цьому методу належить вирішальна роль у самовихованні. Він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку.
7. Самозобов’язання. Передбачає планування людиною роботи над собою на місяць, півріччя чи рік, залежно від того, які риси особистості вона прагне сформувати чи подолати і в який термін.
Педагогічні знання є не лише критерієм професіоналізму вихователів, вчителів та викладачів але й показником рівня загальної культури кожної сучасної людини.