Хімія виникла у процесі практичної діяльності людини. Під час добування засобів існування людина пізнавала причини різних явищ, знаходила можливості використання деяких перетворень речовин. У Єгипті ще задовго до нашої ери розвивалось багато ремесел, які базувались на використанні хімічних процесів. Ще раніше почався розвиток різних хімічних виробництв в інших країнах древньої культури ¾ Індії та Китаї. Звичайно, ці відомості не складали науку, але поряд із спостереженням природних явищ вони будували основу для роздумів про будову матерії та її перетворення.
У Греції вперше виникла ідея, що основа усіх речовин єдина, що усі різноманітні речовини ¾ це тільки різні форми одного й того ж початку. Існували думки, що усе утворилось з води, повітря, вогню. Емпедокл додав до трьох указаних початків землю та припустив існування чотирьох початків, які він назвав елементами.
У тому ж віці представники іншого філософського напрямку (Левкіпп і Демокрит) намагались пояснити будову матерії. Вони висунули ідею про те, що усі тіла природи побудовані з дуже малих твердих частинок, які вони назвали атомами.
Аристотель вважав, що у основі всього матеріального лежить першоматерія. Вона вічна, не може виникнути з нічого і перетворитись у ніщо, її кількість у природі незмінна.
У той час, як у Греції філософи приділяли увагу теоріям, в інших країнах ішло поступове накопичення практичних відомостей про хімічні перетворення. Хімія, як зібрання різних відомостей, виникла на початку нашої ери в Олександрії. Там виникла ідея про можливість перетворення неблагородних металів у золото. Після завоювання Єгипту арабами частина практичних знань збереглася. Слово “хімія” перетворилось на “алхімію”.
Перелом у розвитку хімії почався тільки у епоху Возродження. Досліди застосування хімічних препаратів під час лікування хвороб привели до появи нового напрямку в хімії, який одержав назву ятрохімії (медичної хімії). Лікар Парацельс вважав основною метою хімії приготування ліків.
У сімнадцятому сторіччі виникає новий напрямок у хімії, початок якого був покладений Робертом Бойлем (1627-1691). Він перший застосував у хімії новий метод дослідження, який базувався на уявленні про те, що знання виникають із сумування даних досліду та закономірностей, що спостерігаються у явищах природи. На прикінці сімнадцятого сторіччя німецький хімік Шталь пропонує флогістонську теорію. Теорія флогістона була відброшена у другій половині вісімнадцятого сторіччя у результаті введення у хімію точних методів дослідження, початок яким був положений роботами М.А.Ломоносова.