Кількісні характеристики процесу дисоціації

· Ступінь дисоціації (a) - відношення кількості молекул, що розпалися на іони до загальної кількості молекул електроліту, що розчинили в розчині. Вимірюється в долях одиниці чи у відсотках.

де n - кількість молекул, що розпалися на іони,

N - загальна кількість молекул електроліту.

Електроліти підрозділяють на сильні та слабкі. Якщо a=1 чи a=100%, електроліт вважають сильним. Якщо a<0,03 чи a<3%, електроліт вважають слабким.

Сильні електроліти: а) кислоти (HCl, HBr, HI, H₂SO₄, HNO₃, HClO₄…);

б) основи (LiOH, KOH, NaOH, Ba(OH)₂, Ca(OH)₂…);

в) усі солі, що розчиняються у воді.

· Константа дисоціації (К_д) - константа рівноваги процесу дисоціації. Константа характеризує процес дисоціації слабких електролітів. Наприклад, для одноосновної слабкої кислоти процес дисоціації можна записати так:

КАÛК⁺+А^- .

Відповідно константа дисоціації буде дорівнювати:

,

де - концентрація катіону, моль/л;

- концентрація аніону, моль/л;

- концентрація кислоти, моль/л.

Багатоосновні кислоти та гідроксиди двох- і більш валентних металів дисоціюють за ступенями.

Закон розведення Оствальда:

де - ступінь дисоціації,

- концентрація електроліту, моль/л.

Для слабкого електроліту закон має вигляд: