Рівновага в розчинах електролітів між недисоційованими молекулами та їх іонами, як будь-яка хімічна рівновага, зберігається незмінною тільки за сталих зовнішніх умов. Зміна умов веде до зміщення рівноваги в який-небудь бік. Збільшення об’єму розчину під час додавання до нього води зміщує рівновагу у бік утворення нової кількості іонів (збільшується ступінь дисоціації), і навпаки. Збільшення концентрації одного з іонів веде до зміщення рівноваги у бік утворення недисоційованих молекул. Це означає, що введення в розчин слабкого електроліту однойменних іонів зменшує ступінь дисоціації цього електроліту. І навпаки, зменшення концентрації одного з іонів веде до збільшення дисоціації молекул.
Під час розчинення твердої речовини у воді розчинення зупиняється, коли розчин стає насиченим. Під час розчинення сильних електролітів, наприклад, солей, кристали яких побудовані з іонів, в розчин переходять не молекули, а окремі іони. Це означає, що рівновага в насиченому розчині встановлюється між іонами, які перейшли в розчин та іонами, які знаходяться в кристалах солі.
Наприклад, у насиченому розчині кальцій сульфату повинна існувати рівновага:
Сa2+SO42-Û Сa2+ +SO42-.
Застосуємо до цього рівняння закон діючих мас:
К=[ Сa2+ ]×[ SO42-].
Таким чином, в насиченому розчині малорозчинного електроліту добуток концентрацій його іонів є величина стала за даною температурою. Ця величина характеризує здатність електроліту розчинятись. Її називають добутком розчинностіелектроліту і позначають ДР.
ДР(CaSO4)= [ Сa2+ ]×[ SO42-].
Розчинність електроліту зменшується від введення в розчин однойменних іонів. Винятком є випадки, коли відбувається зв’язування одного з іонів розчину з іонами, що вводять, в наслідок чого утворюються більш складні (комплексні) іони.
Добуток розчинності є сталою величиною тільки для малорозчинних речовин.