Дисоціація води

Реакції, які застосовують в аналітичній хімії перебігають найчастіше у водних розчинах. Вода - слабкий електроліт, який іонізується згідно з рівнянням:

Н₂О®Н⁺+ОН^-.

Оскільки з кожної молекули під час іонізації утворюється по одному іону Н⁺ та ОН^-, концентрації їх у чистій воді однакові: [Н⁺]=[ОН^-]=10^-7 моль/л (при 25°С). Процес розпаду можна охарактеризувати відповідною константою:

К_р×[Н₂О]=[Н⁺]×[ОН^-]=К_W - іонний добуток води

За температури 25°С К_W=10^-7×10^-7=10^-14=const. Якщо [Н⁺]=[ОН^-]=10^-7 розчин називають нейтральним. Якщо [Н⁺]>10^-7 >[ОН^-] розчин називають кислим. Якщо [Н⁺]<10^-7 <[ОН^-] розчин називають лужним.

Реакцію будь-якого розчину можна охарактеризувати кількісно, вказавши, яка в ньому концентрація гідроген-іонів. Замість концентрації гідроген-іонів краще користуватись від’ємним логарифмом цієї величини, який називають водневим показником та позначають знаком рН:

рН=-lg[Н⁺].

Якщо рН=7 середовище називають нейтральним. Якщо рН>7 середовище називають лужним. Якщо рН<7 середовище називають кислим.

Поряд із водневим показником часто застосовують гідроксильний показник рОН: