Буферний розчин - суміш слабкої кислоти (чи основи) з її сіллю, яка регулює концентрацію гідроген-іонів у розчині, зменшуючи вплив різних факторів, що змінюють рН розчину.
Здатність буферних розчинів підтримувати постійне рН базується на тому, що компоненти їх зв'язують гідроген- чи гідроксид-іони кислот чи основ, які вводять у розчин. Ця здатність не безмежна і залежить від концентрації компонентів буферної суміші.
Висновки:
· Будь-яка буферна суміш практично зберігає сталість рН лише до додавання деякої певної кількості кислоти чи лугу, тобто має певну буферну ємність.
Буферна ємність - максимальна кількість сильної кислоти чи лугу певної концентрації, яку можна додати до буферного розчину, щоб значення його рН змінилось не більше ніж на одиницю.
· Максимальна буферна ємність спостерігається в тих розчинах, які містять рівні концентрації слабкої кислоти та її солі, чи слабкої основи та її солі.
· Буферна ємність розчину тим більше, чим вище концентрація компонентів буферної суміші.
· Під час додавання до буферного розчину кислоти чи лугу стійкість розчину до зміни рН зменшується.
Таблиця 1