З точки зору теорії електролітичної дисоціації кислоти - це електроліти, які дисоціюють у розчинах з утворенням гідроген-іонів, а луги - електроліти, які дисоціюють у розчинах із відщепленням гідроксид-іонів. Гідроксиди можуть взаємодіяти з кислотами з утворенням солей. Існують гідроксиди, які здатні вступати у взаємодію й утворювати солі не тільки з кислотами, але і з гідроксидами. Наприклад,
Zn(OH)2+2HCl=ZnCl2+2H2O,
Zn(OH)2+2NaOH=Na2ZnO2+2H2O.
Такі гідроксиди називають амфотерними електролітами. До них відносяться Al(OH)3, Zn(OH)2, Cr(OH)3, Pb(OH)2, Sn(OH)2, As(OH)3 та інші.
Явище амфотерності можна пояснити тим, що в молекулах амфолітів міцність зв’язку між металом та киснем не сильно відрізняється від міцності зв’язку між киснем та воднем. Дисоціація таких молекул можлива за місцями обох цих зв’язків. Якщо позначити амфоліт ROH, то дисоціацію можна виразити схемою:
Н++RO-ÛROHÛR++OH-.
Таким чином у розчині амфоліту існує складна рівновага, в якій приймають участь продукти дисоціації як за типом кислоти, так і за типом основи. Наприклад,
Zn(OH)2¯
ß
2H++ZnO22-ÛZn(OH)2ÛZn2++2OH-