Сучасні методи підготовки проби базуються на використанні високо активних реагентів, збільшених тиску та температури, каталізу, випромінювань різного типу. Вибір способу розкладання проби та переведення її компонентів у розчин залежать від деяких факторів, які необхідно враховувати під час обгрунтування схеми хімічного аналізу. Перед усім звертають увагу на неорганічну чи органічну природу основи об’єкту (матріца), хімічний склад зразку, хімічні властивості компонента, що визначають.
Спосіб розкладання проби та переведення її у розчин залежить від мети аналізу. Так, різним чином проводять пробопідготовку під час елементного та функціонального аналізу органічних сполук; під час визначення загального вмісту будь-якого елементу (залізо, хром) та його форм у різному ступені окиснення (ферум(ІІ) та ферум(ІІІ), хром(ІІІ) та хром(VI)), а також основних компонентів зразку та домішок у ньому.
Спосіб розкладання та переведення проби в багатьом визначається вибраним аналітичним методом. Наприклад, пробопідготовка під час визначення органічних сполук у біологічних об’єктах хроматографічним та спектрофотометричними методами розрізняється.
Після вибору способу розкладання проби необхідно оцінити усі можливі похибки на цій стадії аналізу. Найбільш типові похибки обумовлені втратами летучих компонентів під час використання високих температур; забрудненням із матеріалів посуду та пристріїв для розкладання проб; наявністю заважаючих проведенню аналізу домішок у реактивах та розчинниках, що використовують для розкладання зразків.
Способи розкладання поділяють на “сухі” та “мокрі”: до перших відносять термічне розкладання, сплавлення та зпікання з різними речовинами (солі, оксиди, луги та їх суміші); до других ¾ розчинення досліджуваної проби у різних розчинниках, переважно у кислотах та сумішах.