У найкращому випадку розчинник повинен розчиняти пробу швидко, у достатньо м’яких умовах і не заважати на слідуючих стадіях аналізу.
Найкращий розчинник ¾ вода. Багато неорганічних солей та деякі органічні сполуки (нижчі та багатоатомні спирти, амінокислоти, гідрохлориди амінів, солі лужних металів органічних кислот, сечовина) легко розчиняються у воді. Іноді у воду додають невелику кількість кислоти для запобігання гідролізу та часткового осадження деяких катіонів металів. У окремих випадках для розчинення органічних речовин використовують суміш води та органічного розчинника, що змішується з нею (наприклад, суміш води та етанолу).
Для розчинення органічних сполук застосовують органічні розчинники. Як правило, це спирти, хлоровані вуглеводні, кетони. Так, для розчинення полімерних матеріалів різного типу використовують диметилформамід, диметил ацетамід, метилізобутилкетон, метанол.
Під час “мокрого” способу розкладання проби часто застосовують різні кислоти та їх суміші за умов нагрівання. При цьому в пробу не вводять сторонні катіони; а самі кислоти порівняно легко видаляються з сфери реакції за умов нагрівання. Кислоти в залежності від їх природи та концентрації можуть проявляти окисні (конц. HNO3 та H2SO4) чи комплексоутворюючі властивості (HF та H3PO4). Кислоти та їх суміші, які найбільш часто використовують для розчинення представлені у таблиці 7.
Таблиця 7