Найважливішим етапом аналізу являється вибір розчинника для розчинення досліджуваної речовини. Деякі речовини розчинні у воді, але частіше для розчинення необхідно використовувати інші розчинники, їх слід вибирати таким чином, щоб розчинення було повиним. Під час вибору розчинника необхідно враховувати і хімічний склад досліджуваного матеріалу. Найбільш часто для розчинення використовують кислоти: хлоридну, сульфатну, нітратну, хлорну чи їхні суміші; іноді застосовують розчини гідроксидів лужних металів.
Розчинення наважки звичайно проводять у хімічних склянках вмісткістю 200-500 мл. Необхідно слідкувати, щоб не загубилася частина речовини під час розчинення за рахунок розбризкування розчину, якщо реакція розчинення перебігає бурно, чи якщо під час розчинення виділяються пухирці газів, які можуть потягнути за собою частину розчину. Тому стакан обов’язково закривають годинниковим склом таким чином, щоб його опукла частина була звернена усередину склянки. Розчинник додають поступово, невеликими порціями, обережно приливають його по внутрішній стінці склянки.
Іноді для прискорення розчинення слід нагрівати вміст склянки. Для нагрівання застосовують водневу або піщану баню. Нагрівання повинно бути поступовим та рівномірним. Ряд речовин неможливо перевести у розчинний стан за допомогою рідких реагентів. У цих випадках застосовують сплавлення за допомогою плавней. Сплавлення має ряд недоліків і в першу чергу той, що досліджуваний розчин, який одержують в результаті сплавлення, більш забруднений сторонніми речовинами, тому що плавні беруть у великих кількостях.