Семінарське заняття з дисципліни передбачає такі форми роботи студентів:
1. Усна відповідь на одне з питань семінару.
2. Письмова робота (самостійна, контрольна) за завданням викладача (до 30 хв.).
3. Усна доповідь за рефератом (7-10 хв.).
4. Додаткове повідомлення (2-7 хв.).
5. Доповнення (2-3 хв.).
6. Доповідь на студентській конференції враховується як доповідь за рефератом на одному з семінарських занять.
7. Опонентський виступ на конференції враховується як повідомлення.
Описання основних форм роботи на семінарському занятті:
Усна відповідь на контрольне запитання семінару обирається за бажанням викладача чи студента (останнє – за попередньою консультацією) і повинна стисло ввібрати всі головні аспекти проблем (як теоретичні, так і практичні).
Письмова відповідь – якомога більш ґрунтовне розкриття окремого контрольного питання під час самостійної роботи. Письмова доповідь передбачає довільне оформлення з мінімумом формальних вимог, але виступ перед аудиторією є обов’язковим.
Доповнення – за бажанням студента більш глибоке роз’яснення певної грані контрольного запитання. Проводиться після базової доповіді.
Додаткове повідомлення – повідомлення у контексті тематики семінару, тему якого обрав студент і узгодив її з викладачем.
У випадку, коли студент не встиг виступити на семінарському занятті, для оцінки якості самостійної роботи викладачеві представляється матеріал для ознайомлення і зарахування цього матеріалу як виступу.
Традиційні семінари – один з поширених видів занять з гуманітарних наук у вищих навчальних закладах. Семінар є засобом розвитку у студентів культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Глобальна мета семінару – полягає в тому, щоб знання, які отримали студенти, наприклад, на лекції або в результаті самостійної роботи розширилися, поглибилися, закріпилися, набули якісно нового змісту. Студенти на семінарах навчаються бути здатними до самостійних суджень, відтворення та поглиблення знань. Семінарські заняття мають багату історію. Семінар (лат. - seminarium) перекладається як "розсадник", що у початковому значенні пов'язано з функціями "посівання" знань, які передавав учитель учням і які "визрівали" та "проростали" у їх свідомості. Семінари проводилися у стародавніх грецьких та римських школах як поєднання диспутів, повідомлень учнів, коментарів та висновків викладачів.
У сучасній вищій школі семінар наряду з лекцією відноситься до основних форм організації навчального процесу і виконує три функції: пізнавальну, виховну та контрольну. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Тривалість семінарського заняття може бути як двох- так і чотирьохгодинна (одна чи дві пари). Семінарське заняття — це завжди безпосереднє контактування зі студентами, встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим слухачам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є:
- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;
- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмету;
- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.
Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавчих і відомчих актів.
Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово) і студентів, а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і інші студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Ø повторює і закріплює знання студентів;
Ø демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
Ø готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
Ø контролює засвоєння матеріалу.
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття.
В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
3. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
4. Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
5. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.
Головною метою розв’язання проблемних і творчих питань на семінарах є максимальна активізація мислення студентів, перетворення семінару з механічного викладення фактичного матеріалу в динамічний, цікавий пізнавальний процес.
Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться у відповідний журнал.
Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.
Перший семінар складається з двох частин, одна з яких присвячується ознайомленню студентів із порядком проведення семінарських занять, рекомендованою літературою, правилами оформлення рефератів; друга частина - безпосередньо розгляду питань, що виносяться на перший семінар.
На останньому занятті кожного модулю крім розгляду питань семінару проводиться тестовий модульний контроль.
Останній семінар складається з трьох частин. Перша частина заняття присвячується розгляду безпосередньо питань семінару, друга частина заняття – модульному тестовому контролю, а третя – підведенню підсумків з дисципліни.
Методикою передбачено, що на попередньому семінарі викладач знайомить студентів із планом наступного семінарського заняття. Студенти повинні бути готові по всіх питаннях, які виносяться для обговорення на даний семінар. Викладач здійснює опитування студентів, оцінює їхні відповіді, підводить підсумки.
Крім того, протягом семестру кожний студент повинен представити реферат, оформлений відповідно до загальних вимог оформлення наукової документації.
На семінарі в час, що залишився, після обговорення питань заняття, заслуховуються найбільш цікаві реферати. При підготовці до семінарських занять і написанні рефератів студенти можуть скористатися списком літератури, наведеним наприкінці даного методичного посібника. Однак не варто замикатися тільки на тих джерелах, що рекомендуються. Сьогодні видається велика кількість літератури з питань дисципліни і, крім того, випускаються журнали „Безпека життєдіяльності” (Україна), «Гражданская защита» (Росія) і «Надзвичайна ситуація» (Україна).