У лісі, вічнозеленому і запашному, жила Жовта фарба. За характером вона була радісна, бадьора, весела, ніжна. З усіма іншими вона дружила. Одного ранку, коли наступив її день народження, Жовта фарба вийшла на поріг свого будиночка і голосно сказала: «Сьогодні мій день народження, я всіх запрошую до себе в гості». Легкий вітерець підхопив її слова і розніс по всьому лісу. "
Увечері почали збиратися гості. Першою прийшла Червона фарба. За характером вона була весела, енергійна, рухлива. З кожної гри, організованої Червоною фарбою, виходило справжнє свято. На дні народження Жовта фарба та Червона фарба потоваришували, стали, як кажуть,— «нерозлийвода», і в результаті їхньої дружби з'явився новий колір —- теплий, легкий, тремтливий, який назвали Жовтогарячий.
Незабаром у гості завітав Синій колір. Він був дуже спокійний, упевнений у собі, мудрий і дуже гордий. Він хотів, щоб Жовта фарба дружила тільки з ним. І дійсно, гратися з Синім кольором Жовтій фарбі було дуже цікаво. Вони разом читали книжки, склеювали різні фігурки з паперу тощо. Коли вони от так, граючись, працювали разом, їх огортав якийсь прекрасний зелений туман. Зелений колір — колір надії, надії на те, що їхня дружба буде міцною і триватиме довго-довго.
Однак утрьох їм було нелегко спілкуватися. Таке спілкування трьох народжувало Коричневий колір — колір тривоги, важкий і темний.
Тому, коли гості розійшлися, Жовта фарба подумала, що незабаром буде день народження Червоної фарби, і, звичайно, Жовта фарба піде до неї в гості. Але вона піде не одна. Вона обов'язково візьме із собою Синій колір, і, можливо, Червоний і Синій потоваришують, і їхня дружба буде носити який-небудь новий, цікавий і незвичний колір. Подорож друзів
Наступив Новий рік. Почалися зимові канікули. Одного разу зібралися всі фарби разом: Жовта, Червона і Синя. Вони дуже плідно працювали протягом останніх місяців і зараз, нарешті, вирішили гарно відпочити — улаштувати собі веселі канікули. Вони вирішили всі разом відправитися в кругосвітню подорож. Дуже захотілося їм побувати на Півночі, серед білих ведмедів і пінгвінів, вони мріяли подивитися на північне сяйво і білі крижані гори. На Півдні фарби планували познайомитися зі слонами, левами й антилопами, подивитися на пальми і тепле південне море. Нарешті вони вибрали маршрут і відправилися в подорож.
Увечері фарби-мандрівниці сіли на пароплав; після цілого дня хвилювань, пов'язаних із зборами в дорогу, швиденько повечеряли і відразу пішли спати. Прокинулися вони дуже рано, умилися і вийшли на палубу. Починався світанок. Небо на обрії починало рожевіти, а вище і вище ставало все більш синім, поки не втрачало зовсім свій трохи рожевий відтінок. Море біля обрію теж грало рожевими, дуже ніжними відблисками.
Жовта фарба сказала: «Дивіться, я стала мало-помалу Жовтогарячою, Червона фарба поступово стає Рожевою, а Синя фарба набуває ледь фіолетово-лілового відтінку. Цікаво, чому?»
Таким чином, щоб розвивати дитячу творчість, учитель і сам має бути творчою особистістю, прагнути зробити навчання проблемним, евристичним, отже — цікавим, динамічним, захоплюючим.
Література
1. Андреев В. И. Педагогика: Учебный курс для творческого саморазвития. — 2-е изд.— Казань: Центр инновационных технологий, 2000.
2. Хуторской А. Эвристическое обучение: теория, методология, практика.— М.: Международная пед. академия, 1988.— 266 с.
3. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учебн. для студентов / Под ред. С. Смирнова.— М.: Изд. Центр «Академия», 2000.— 512 с.