Інтерактивні художньо-педагогічні технології передбачають різні форми організації взаємодії учнів у навчальній діяльності: роботу в парах, трійках, малих і великих групах. Групова діяльність здійснюється на засадах кооперації. Кооперація (від. латин, сооpеrо — співробітничаю) — форма добровільної організації спільної праці. Академік О. Савченко наголошує, що індивідуальний підхід в умовах класно-урочної системи здійснюється переважно через групові диференційовані завдання з включенням на окремих етапах індивідуальних. Проте вона зазначає, що на багатьох уроках спостерігається перевага фронтальних видів робіт, невміння вчителя діагностувати можливості учнів і вчасно вносити відповідні зміни до системи завдань.
На уроках мистецтва в початковій школі з метою формування навичок спілкування і взаємодії доцільно чергувати перелічені форми кооперативної діяльності учнів у залежності від поставлених дидактичних і виховних завдань. Групова і колективна робота природи виникає під час виконання народних обрядів, у процесі розігрування театралізованих діалогів. Підкреслимо, що поступово, від клас до класу, збільшується питома вага групової роботи, адже учні привчаються працювати в команді, отримують елементарні комунікативні навички. Робота в групах сприяє вихованню в учнів толерантності; колективізму, взаємодопомоги, вона стимулює процес художнього пізнання з позиції «Ми».
Для виконання молодшими школярами колективних робіт варт час від часу застосовувати метод проектів. Йому притаманні такі ознаки, як урахування індивідуальності учнів, стимулювання їхнього розвитку відповідно до здібностей і можливостей, кооперація діяльності школярів, активізація колегіальної співтворчості.
Науковою основою проектної технології може слугувати положення Л. Виготського про інтеріоризацію, взаємозв'язок у навчанні внутрішнього із зовнішнім, соціальним, що стимулює і підвищує індивідуальні зусилля, сприяє успішності результатів. До базових елементів методу належать:
• позитивна взаємозалежність (спільні цілі, ресурси, оцінка результату, необхідність розподілу ролей),
• співпраця (що включає лідерство, прийняття рішень, установлення довіри, взаємозалежність),
• підтримка і взаємодія в прямих контактах (взаємонавчання, емпатія),
• міжособистісне спілкування та спілкування у невеликих групах,
• комунікативність (здатність вирішувати проблемні ситуації, уникати суперечок і конфліктів, дотримуватися консенсусу).
За домінуючим видом діяльності можна виокремити основні типи художніх проектів: інформаційний, дослідницький, практично-творчий, ігровий (або рольовий).
Метод проектів застосовується на етапах уведення в тему (переважно інформаційний тип), розкриття основного змісту теми (дослідницький та інформаційний типи), під час узагальнення теми (ігровий або художньо-творчий типи).
Ураховуючи, що повноцінна реалізація методу проектів вимагає цілого комплексу соціокультурних компетентностей, радимо якомога раніше починати з елементів цього методу, розвиваючи й ускладнюючи їх послідовно, від класу до класу. Наведемо приклади можливих колективних завдань для організації проектної діяльності учнів 4-го класу, які за попередні роки набули потрібних умінь і навичок.
I тема. Виконання «віночків» народних пісень і танців, що побутують у рідному краї («Перлини душі народної»), демонстрація народних традицій декоративно-прикладного мистецтва («Різьблення», «Гончарство», «Килимарство» тощо).
II тема. Виготовлення народних іграшок, ляльок народів світу з різних матеріалів (соломи, вовни, тканини тощо) з наступною розповіддю (наприклад «Ляльки заговорили»).
III тема. «Уявні подорожі» країнами світу із замальовками архітектурних пам'яток («Ейфелева вежа в Парижі», «Єгипетські піраміди»), національних свят ( «Свято Дракона в Китаї», «Карнавал в Іспанії»), у результаті — створення колажу. Додатково — озвучити розповідь про певну країну музикою: П. Чайковський, танці з балету «Лускунчик» (іспанський — «Шоколад», арабський — «Кава», китайський — «Чай») та ін.
IV тема. Колективна різнокольорова композиція («Дерево життя») з квіточок-витинанок, у центрі кожної — фотографія учня — автора цієї роботи. Особливості діяльності учнів, які розробляють певний мистецький проект, полягають в інтегральності та варіативності вирішення творчих завдань.
Метод проектів передбачає самостійну роботу учнів, компетенція саморегуляції стає провідною. Рівень самостійності й творчості враховується при оцінювання проектної діяльності, тому поряд із загальною оцінкою колективної роботи варто оцінювати індивідуальний внесок кожного учня.
Під час формування, мали* і великих груп доцільно враховувати спеціальні здібності та естетичні інтереси учнів, їхній попередній художній досвід та знання зрізних видів мистецтва (архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладного мистецтва, музики, хореографії, театру, кіно).
Учитель виступає організатором і координатором навчально-пізнавальної діяльності учнів; за потребою — консультує окремих учнів або групи; здійснює постійний зворотний зв'язок; стимулює дискусію під час колективного оцінювання результатів роботи , підтримуючи активність, емоційність учнів.
Етапи здійснення проектного завдання:
• обговорення і вибір теми;
• розподіл ролей, обов'язків, проміжних завдань відповідно до компонентів та етапів діяльності;
• організація і здійснення проекту;
• узагальнення та оформлення результатів;
« презентація;
• обговорення результатів у групах;
• колективне оцінювання проекту.
У групи для виконання проектів, як правило, потрапляють учні з різними здібностями й уподобаннями, що дає змогу розподіляти соціальні ролі, різні за мірою активності: лідерські, виконавчі, творчі тощо. Бажано дотримуватися рухливості ролей, здійснювати їх зміну, щоб кожний з учнів відчув себе в різних позиціях.
У результаті впровадження методу проектів підвищується мотивація навчально-пізнавальної діяльності; збагачується емоційна сфера (ефект емпатії, «проживання» емоційно-естетичних почуттів іншого); відбувається систематизація та інтеграція знань, посилюється їх прикладна спрямованість; виховується толерантність під час дискусій, обговорення різних інтерпретацій, версій, трактувань, оцінок; розвивається поліфонічність «бачення» неоднозначних мистецьких явищ; формуються комунікативні навички, досвід діалогового спіл-' кування, вміння працювати в команді в умовах співробітництва і взаємодопомоги (ефект соціалізації), глибше усвідомлюється відповідальність за результат — власний і колективний.
Література
1. Бех І. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук, метод, посібник.— К.; ІЗМН, 1998.— 204 с.
2. Біблер В. От научений — к логике культуры: Два философских введения; в двадцать первый век.— М.: Политиздат, 1990.
3.Дичковська І. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник — К., 2004.—352 с.
4. Масол Л. Образ — слово — думка: полікультурний діалог в освітньому просторі // Мистецтво та освіта.— 1999.— № 4,— С. 38—45.
5. Рудницька Л. Педагогіка: загальна та мистецька: Навч. посібник.— К., 2002,—270 с.
6. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод, посібник /ПометунО., Пироженко JI.— К.: В. С. К. , 2004.— 192 с.
7. Формування образного мислення [Науково-методичне видання] / За ред. Л. Масол, В. Рагозіної, М. Скирди.—Нью-Йорк; К., 2001.— 78 с.