Рахунки бухгалтерського обліку— це один з елементів методу бухгалтерського обліку, це спосіб групування, поточного обліку, контролю за наявністю і рухом господарських засобів, джерел їх формування, господарських операцій, результатів діяльності підприємства.
Рахунки бухгалтерського обліку відображають у вигляді двосторонньої таблиці: ліва сторона називається дебет, права – кредит.
Термін «дебет» походить від лат. Debet, що означає «винен», «мати», а «кредит» — від лат. Credit, що означає «вірити», «довіряти».
У міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом (тобто дебетують рахунок) або кредитом рахунка (тобто кредитують рахунок).
Кожний рахунок бухгалтерського обліку має свій код (номер) і назву, зафіксовані у Плані рахунків. Їх зазначають посередині таблиці (схеми) рахунка.
У випадку наявності у підприємства на початок періоду певних господарських засобів чи джерел їх формування на рахунку фіксують ці дані і називають початковим залишком або початковим сальдо.
Термін «сальдо» походить від італ. Saldo і означає «розрахунок», «залишок».
Всі господарські операції, що відбуваються на підприємстві, записують або по дебету, або по кредиту рахунка. При цьому збільшення об’єкта обліку фіксують на одній стороні рахунка, а зменшення — на іншій.
Підсумок здійснених за дебетом рахунка записів називається дебетовим оборотом, а за кредитом – відповідно кредитовим оборотом.
Виходячи з даних початкового сальдо, дебетового та кредитового оборотів, на кінець періоду виводять кінцевий залишок (сальдо).
Будова бухгалтерського рахунку залежить від його виду.