1. Україна та Сторона ЄС можуть лише передбачити умови щодо відмови у реєстрації промислового зразка або визнання його недійсним після реєстрації на суттєвій підставі у таких випадках:
а) якщо промисловий зразок не відповідає визначенню згідно із статтею 212(а) цієї Угоди;
b) якщо промисловий зразок не відповідає вимогам статті 213 та 217(3, 4 та 5) цієї Угоди;
c) якщо, в силу судового рішення, правовласник не має права на промисловий зразок;
d) якщо промисловий зразок конфліктує з більш раннім промисловим зразком, що був доведений до загального відома після дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, після дати пріоритету, і який охороняється з дати, що передує зазначеній даті, як зареєстрований зразок або як заявка на зразок;
e) якщо у більш пізньому промисловому зразку використано розрізняльне позначення, і законодавство відповідної Сторони щодо такого позначення надає власнику права на позначення право забороняти таке використання;
f) якщо промисловий зразок є неправомірним використанням роботи, що охороняється згідно із законодавством з авторського права відповідної Сторони;
g) якщо промисловий зразок є неправомірним використанням будь-якого з елементів, зазначених у статті 6ter Паризької конвенції, або знаків, емблем та гербів, крім тих, що зазначені у вищезгаданій статті 6ter, та становлять особливий громадський інтерес на території Сторони.
Цей пункт не обмежує право Сторін встановити формальні вимоги до заявки на реєстрацію промислового зразка.
2. Сторона може передбачати, як альтернативу визнанню недійсності, що промисловий зразок може бути визнаний недійсним з підстав, викладених у пункті 1 цієї статті, може бути обмежений у його використанні.