4. Різноманітність тактичних прийомів ведення бою. Він розвив тактику наступу колонами й розсипним строєм, що дозволяло концентрувати значні сили на головних напрямках.
5. Нищівний штиковий удар. Відоме висловлення Суворова «Куля – дурна, штик — молодець»,відбиває (в афористичному виді) значимість уведеного їм у регулярну практику штикового удару.
6. Нові прийоми стратегії й тактики ведення бойових дій: раптовість, стрімкий удар, швидкість дій.
7. Видатне й нове явище військового мистецтва. Таким явищем був швейцарськийпохід Суворова. Це визнавали одностайно військові авторитети. Так, англійський історик генерал Калвелл зазначав, що росіянин-полководець, будучи сам людиною з рівнини й очолюючи солдатів, що ніколи не воювали в гірських умовах, зумів провести найвидатнішу гірську кампанію в історії війн.
Аналогічну точку зору висловлював французький генерал Массен, який говорив, що віддав би всі свої перемоги за один перехід Суворова через Альпи.
8. Полководець не повинен бути тільки практиком, він має бути ще й військовим теоретиком. Суворов є автором військово-теоретичних робіт: «Полкова установа» і «Наука перемагати». Створив оригінальну, передову для свого часу, систему поглядів на способи ведення війни й бою, виховання й навчання воїнів.
9. Учити війська тому, що необхідно на війні. Суворов надавав величезного значення навчанню, знанням. «Навчання – світло, а неуцтво – темрява», – стверджував фельдмаршал у своїй «Науці перемагати».
10. Донесення мети (завдання) бою до всіх підлеглих від командирів до рядового. «Кожен повинен знати свій маневр».
11. Виховання російського солдата нового типу. У той час – час кріпосного права в Росії, коли солдат із кріпаків був зовсім безправним, безграмотним, деякими поміщиками оцінювався дешевше робочої худоби, – установка Суворова, що солдат – не механічний виконавець волі командира, а мислячий учасник бою, була воістину революційною.