Про «дивацтва» полководця.Слава «дивака» супроводжувала Суворова з юнацтва й до останніх днів його насиченого подіями життя.
Спочатку він вражав близьких своїми примхами щодо загартовування організму, що змахувало на самокатування: цим він шокував навколишніх протягом усього свого життя.
«Тримай голову в холоді, живіт — у голоді, остерігайся докторів — от і будеш здоровий!»
Про геніальність.Природа геніальності ще не зрозуміла.
Де та межа, яка відрізняє генія від іншої маси? Назвати її важко, але можна вказати на деякі ознаки генія.
Геній у всьому ні на кого не схожий. Він мислить і чинив так, як ніхто інший. Його не розуміють і не завжди визнають. Проте він виявляється ближче всіх до істини, до мети й в остаточному підсумку (часто після смерті) одержує належну оцінку й визнання.
Відомі дурниці.Суворов на зорі кричить півнем, обливається на морозі холодною водою, ходить в одному чоботі, в одному черевику, хрестить вагітним жінкам на балах живіт, благословляє усіх, з ким зустрічається, входить до високопоставлених відвідувачів в одній сорочці, дозволяє говорити зухвалості Потьомкіну й Катерині, дражнить на навчаннях Павла I. Усіх дивин, байок і анекдотів про Суворова не перерахувати.
Таланти й генії.Ми вже говорили, що геній не схожий ні на кого. Додамо, що не можна вимагати від таланта, а тим більше від генія виправити в собі щось, «прибрати» слабкості, а гідність залишити.
Не виходить, тому що талановита, а тим більше геніальна людина — цілісна особистість.
Цілісна натура.Саме дуже цілісною натурою був Олександр Васильович Суворов. Його оригінальність, неповторність проявлялися у всьому.
Він постійно йшов проти течії як у військовій справі, так і в повсякденному житті.
Так що будемо дякувати Богові за те, що посилає на нашу землю таких геніальних «диваків»!
Таким був у ратних справах і мирських турботах найвеличніший російський полководець Олександр Васильович Суворов.
Полководець, який п’ятдесят два роки прослужив в армії, одержав безліч блискучих перемог, не програв жодного бою.
Таким чином, Суворова можна вважати першим серед полководців, який у своїх працях обґрунтував принципи військового управлінського мистецтва й застосував їх на практиці.
Принципи військового управління Суворова використовувалися великими полководцями Російської армії, радянськими полководцями періоду Великої Вітчизняної війни, вони не застаріли дотепер і обов’язково повинні застосовуватися у військовому управлінні в Збройних Силах України на сучасному етапі їх розвитку.
Порівнюючи принципи військового управління Суворова із принципами основоположників шкіл менеджменту, можна дійти висновку про те, що великий полководець своїми теоретичними працями випередив майже на 100 років деякі положення робіт теоретиків менеджменту ХХ століття.
Із цього випливає, що багато положень військового управління XIX ст. були запозичені основоположниками шкіл менеджменту ХХ ст.
1.2.3.3. Принципи військового управління
й особисті якості Георгія Жукова
Георгій Костянтинович Жуков (1896-1974) – Маршал Радянського Союзу, Чотири рази Герой Радянського Союзу.
Із серпня 1942 р. – перший заступник наркома оборони й заступник Верховного Головнокомандуючого. 8 травня 1945 р. від імені Верховного Головнокомандування прийняв капітуляцію фашистської Німеччини. Після війни Сталін І. В. злякався звеличування Жукова й призначав його командувати другорядними військовими округами (Одеським, Уральським). Після смерті Сталіна (1953 – 1957 рр.) він – перший заступник міністра оборони й міністр оборони СРСР. Тепер злякалося підвищення його авторитету серед радянського народу й у Збройних Силах СРСР керівництво Центрального комітету КПРС, на чолі із Хрущовим Н. С., і Головного політичного управління армії. Була сфабрикована, так звана «справа» Жукова, і його відправили на пенсію. Майже всі великі полководці безславно закінчують свою кар’єру й життя [див. 55, с. 399 – 522].
Георгій Переможець ‑ так називали в нашому народі Георгія Жукова. І співвітчизники, і вороги з його постаттю пов’язували перемоги Радянської армії.