У пункті 1.1.1.2 розглядаючи систему управління військовою організацією, було зазначено, що суб’єктом управління є командир. Без нього не може функціонувати жодна система військового управління.
Мета цього розділу – розібратися в управлінській діяльності командира щодо ефективного вирішення завдань, які виконують підлеглі, підрозділи й військова організація в цілому.
Командир військової організації перебуває на вищому рівні управління, і тільки він приймає рішення і відповідає за його ефективне виконання. У всіх бойових Статутах і Настановах записано: «Рішення командира – основа управління». Нема рішення командира – нема управління, тобто підлеглим зверху донизу не поставлені цілі (завдання).
Оригінальне визначення управління людьми дав П. Друкер: “Управління – це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп на ефективну, цілеспрямовану й продуктивну групу” [22, с. 39].
Без управління жодна організація не може досягти успіху. Нема управління ‑ військовий колектив перетворюється на неорганізований натовп, військова організація ефективно не виконає завдання, поставлені вищим командуванням.
Таким чином, командир є центром процесу управління. У зв’язку із цим він повинен відповідати високим управлінським вимогам і мати якості керівника ХХI століття.