Військові організації, що домагаються успіху, відрізняються від протилежних їм головним чином тим, що застосовують більш динамічне й ефективне керівництво й лідерство. Синонімами слів керівництво й керівник є відповідно слова лідерство й лідер.
1.3.6.1. Визначення, зміст і характеристика лідерства
Природу лідерства можна краще зрозуміти, якщо її порівняти безпосередньо з управлінням.
Бути командиром і лідером у військовій організації це не одне й теж саме. Командир у своєму впливі на роботу підлеглих і побудові відносин з ними, передусім, використовує й покладається на посадову основу влади. Лідерство як специфічний тип відносин управління ґрунтується більше на процесі соціальної взаємодії в організації. Цей процес є набагато складнішим, таким, що вимагає високого рівня взаємозалежності його учасників. На відміну від власне управління лідерство допускає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно, відносини “начальник – підлеглий”, властиві традиційному розумінню управління, змінюються на відносини “лідер – послідовник”.
Так, якщо як приклад обрати командира полку, то за посадою він є керівником. Посада відкриває йому дорогу до лідерства.
Процес впливу на людей з позиції займаній в організації посади називається формальним лідерством, однак у своєму впливі на людей командир полку не може покладатися тільки на посаду. Наочно це стає очевидним, коли з’ясовується, що один з його заступників, що має менше формальної влади, має більший успіх у стресових і конфліктних ситуаціях або при вирішенні складних управлінських проблем. Цей заступник користується підтримкою, довірою, повагою, а, може, й любов’ю військовослужбовців за свою компетентність, розважливість і гарне ставлення до людей. Бути командиром ще не означає автоматично вважатися лідером у військовій організації, тому що лідерству значною мірою властива неформальна основа. Можна обіймати певну посаду, але не бути лідером у військовій організації. У вищенаведеному прикладі в полку лідером скоріше буде вважатися заступник, ніж його безпосередній начальник ‑ командир полку.
Процес впливу за допомогою здібностей, уміння або інших ресурсів, необхідних людям, одержав назву неформального лідерства.
Неформальний характер лідерської позиції більшою мірою зумовлений використанням особистісної основи влади й джерел, які її живлять.
Ідеальним для лідерства вважається використання ефективної комбінації двох основ влади: посадової і особистісної.
Силу й примус при лідерстві часто змінюються на спонукання і наснагу. У результаті лідерського підходу вплив ґрунтується на прийнятті людьми вимог лідера без явного або прямого прояву влади. Здатність лідера впливати на людей дає йому можливість використовувати владу й авторитет, які він отримує від своїх послідовників
Дамо визначення лідерства. Лідерство – це тип управлінської взаємодії між лідером і послідовниками, заснований на найбільш ефективній для даної ситуації комбінації різних джерел влади й спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей. З визначення випливає, що лідерство є функцією лідера, послідовників і ситуаційних змінних.
Важливо також відзначити, що управлінська взаємодія типу “лідер – послідовник” не обов’язково носить ієрархічний характер, як це має місце у випадку відносин “начальник – підлеглий”.
1.3.6.2. Порівняльна оцінка лідера й командира
Лідерство – це не управління. Управління концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство – на тому, щоб люди робили правильні речі. Відмінність між лідером і командиром визначається по багатьох позиціях (табл. 1.4).
Якщо командир і лідер військової організації не є однією й тією ж особою, то взаємини між ними можуть сприяти ефективності управління й гармонізації взаємин у цій військовій організації або ж, навпаки, набувати конфліктного характеру, що, у кінцевому підсумку, визначається рівнем групового розвитку й зрілості.
Ефективний командир не обов’язково є ефективним лідером, і навпаки. Їх основні характеристики перебувають ніби в різних вимірах. Командир – це людина, яка спрямовує роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати. Гарний командир вносить порядок і послідовність у виконувану роботу. Взаємодію з підлеглими він будує більшою мірою на фактах і в межах поставлених цілей. Лідер надихає й вселяє в людей ентузіазм, передаючи їм своє бачення майбутнього й допомагаючи їм адаптуватися до нового стану, пройти етап змін.
Таблиця 1.4.