| Командир | Лідер |
| Призначається офіційно | Висувається стихійно |
| Має права й обов’язки | Може їх не мати |
| Має певну систему офіційно встановлених санкцій | Не має таких санкцій |
| Діє в зовнішньому середовищі й вирішує питання, пов’язані з офіційними відносинами | Обмежений в основному внутрішніми відносинами |
| Несе відповідальність перед законом за стан справ у військовій організації | Не несе такої відповідальності |
| Адміністратор | Новатор |
| Доручає | Надихає |
| Працює за цілями інших | Працює за власними цілями |
| План – основа дій | Бачення – основа дій |
| Покладається на систему | Покладається на людей |
| Використовує доводи | Використовує емоції |
| Контролює | Довіряє |
| Підтримує рух | Дає імпульс руху |
| Професіонал | Ентузіаст |
| Приймає рішення | Перетворює рішення на реальність |
| Робить справу правильно | Робить правильну справу |
| Його поважають | Обожнюють його |
Командири мають тенденцію займати пасивну позицію щодо цілей. Найчастіше вони за необхідності орієнтуються на визначені кимось цілі й майже не використовують їх для проведення змін. Лідери, навпаки, самі визначають свої цілі й використовують їх для зміни ставлення людей до справи.
Командирисхильні розробляти свої дії в деталях і в часі, планувати залучення й використання необхідних ресурсів для того, щоб підтримувати організаційну ефективність. Лідери домагаються цього ж або більшого шляхом розробки бачення майбутнього й шляхом його досягнення, не вдаючись при цьому до оперативних деталей й рутини.
Командири віддають перевагу порядку у взаємодії з підлеглими. Вони будують свої відносини з ними відповідно до тих ролей, які підлеглі виконують у запрограмованому ланцюжку подій або у формальному процесі прийняття й реалізації рішень. Це багато в чому відбувається тому, що командири бачать себе певною частиною військової організації або членами особливого соціального інституту. Лідери добирають і тримають військовослужбовців, які розуміють і поділяють їх погляди й ідеї, відбиті в лідерському баченні. Лідери враховують потреби військовослужбовців, їх цінності й емоції, які ними керують. Лідери схильні до використання емоцій і інтуїції й завжди готові викликати у своїх послідовників сильні почуття, зокрема, любові й ненависті. Лідери не пов’язують повагу до себе із приналежністю до певної військової організації.
Командири забезпечують досягнення цілей підлеглими, контролюючи їх поведінку й реагуючи на кожне відхилення від плану. Лідери будують свої відносини з підлеглими на довірі, мотивуючи й надихаючи їх. Вони закладають довіру в основу групової спільної роботи.
Використовуючи свій професіоналізм, різні здібності й уміння, командири концентрують свої зусилля у сфері прийняття рішень. Вони намагаються звузити набір шляхів вирішення проблеми. Рішення часто приймаються на основі минулого досвіду. Лідери, на противагу командирам, роблять постійні спроби розробки нових і неоднозначних рішень проблеми. А найголовніше, після того, як проблема ними вирішена, лідери беруть на себе ризик і тягар виявлення нових проблем, особливо в тих випадках, коли існують можливості для одержання відповідної винагороди.
Зрозуміло, на практиці не спостерігається ідеального дотримання цих двох типів відносин управління. Дослідження вчених показують, що значна група командирів багато в чому володіє лідерськими якостями. Однак зворотний варіант зустрічається в реальному житті рідше.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. Аникин. Б.А. Высший менеджмент для руководителей: Учеб. Пособие. – М.: ИНФРА – М., 2000. – 136 с.- (Серия «Высшее образование»).
2. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента. М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 688 с.
3. Большаков А. С. Менеджмент / Учеб. пособие. – СПб: «Издательство «Питер», 2000 – 160с. ил. – (Серия «Краткий курс»).
4. Блейк, Моутон Д. . Научные методы управления. Киев, 1990. – 240 с.
5. Василевский А. М.Дело всей жизни. М.: Воениздат, 1970. – 552 с. ил.
6. Виханский О.С., Наумов А.Н. Менеджмент. М.: Гардарики, 1999. – 528 с.
7. Военный энциклопедический словарь/ Пред. Гл. ред. Комиссии Н. В. Огарков. - - М.: Воениздат, 1983. – 863 с. с ил., 30 л.ил.
8. Гордиенко А. Н. Маршал Жуков. – Мн.:Литература, 1998. – 256 с. – (Жизнь знаменитых людей).
9. Грейсон Д. О. Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХI века. М.: Экономика, 1991. – 232 с.
10. Глухов В. В.Менеджмент: Учебник для вузов. 3 – е изд. – СПб.: Питер, 2006. – 608 с.: ил. – (Серия «Учебник для вузов»).
11. Джон Адаир. Искусство управлять людьми и самим собой. – М.: Издат-во Эксмо, 2006. – 656 с.
12. Дружинин В.В., Конторов Д.С. Идея, алгоритм, решение. М.: Воениздат, 1972. – 328 с.
13. Дружинин В.В., Конторов Д.С. Проблемы системологии. М.: «Сов. радио», 1976. – 296 с.
14. Дружинин В.В., Конторов Д.С. Системотехника. М.: Радио и связь. 1985. – 200 с.
15. Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. М.: АПН, 1971. – 793 с.
16. Зайверт Л. Ваше время – в ваших руках. Советы деловым людям, как эффективно использовать рабочее время. М.: Экономика, 1995. – 126 с.
17. Иванов Д.А., Савельев В. П., Шеманский П В. Основы управления войсками в бою. Изд. 2-е, перераб. И доп. М., Воениздат, 1977.– 389 с. с ил.
18. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. Как развивать уверенность в себе и влиять на людей путём публичных выступлений. Как перестать беспокоиться и начать жить. М:ООО Евро-пресс, ООО Медицина, ЗАО Словянский дом книги,2002. – 593 с.
19. Кноринг В.И. Теория, практика и искусство управления. Учебник для вузов по специальности «Менеджмент». – М.: издательская группа НОРМА _ ИНФРА -М, 1999 – 528 с.
20. Лидер и команда. Практическое руководство лидера эффективной команды/ Пер. с англ. – Днепропетровск. Баланс Бизнес Букс, 2005.- 296 с.
21. Майкл Абрашофф Это ваш корабль. Техники менеджмента от лучшего корабля ВМС США Перевод с анг. – Спб.: Питер. 2004. – 292 с.: ил. – (Серия «Деловой бестселлер»).
22. Мескон М. Х., Альберт М., Хелдоури Ф. Основы менеджмента : Пер. с англ. – М.: «Дело», 1992. – 702 с.
23. Макашева З. М. Основы менеджмента: Учебное пособие. – М.: КНОРУС, 2004. – 272 с.
24 Монден Я. “Тойота”. Методы эффективного управления. М.: Экономика, 1989. – 290 с.
25. Норберт Винер. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. М.: Наука,1958. – 216 с.
26. Норберт Винер. Кибернетика и общество. М.: ИЛ., 1958. – 200 с.
27. Норберт Винер. Творец и робот. М.: Прогресс, 1966. – 104 с.
28. Панфилова А. П., Громова Л. А., Богачек И. А., Абчук В. А. Основы менеджмента. Полное руководство по кейс-технологиям / Под ред. Проф.Соломина В. П. – СПБ: Питер, 2004 – 240 с.
29. Поликашин В.С. Основы управления повседневной деятельностью подчиненных: Конспект лекций. _- Харьков: ВИРТА, 1988. – 172 с.
30. Полікашин В.С. Явтушенко А.М. Основи управління і прийняття рішень у військовій справі. Навчальний посібник. Харків: ХВУ, 2001. - 324 с.
31. Поликашин В. С. Основы управления и принятия ришений в военном деле. Ч 1. Военный менеджмент. Учебное пособие. МО Украины. ХВУ, 2003. – 271 с.
32. Поликашин В.С., Краснокутский В.М. Основы управления и принятия решений в военном деле. Практикум. – Харьковский университет Воздушных Сил. – Харьков, 2005. – 116 с.
33. Полікашин В.С. Військовий менеджмент: Підручник / За ред. А. М. Явтушенко. – К.: Національна академія оборони України, НАО, 2006. – 628 с.
34. Полікашин В.С., Поляков С.Ю, Полікашин Ю.В, Мисик Ф.Ф. Завдання до практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни «Основи управління і прийняття рішень у військовій справі». – Х.: Нац. юрид. акад. Украіни, 2008. – 42 с.
35. Полікашин В. С., Поляков С. Ю., Полікашин Ю. В., Мисик Ф. Ф. Основи управління і прийняття рішень у військовій справі. Навч.посібник. – Харків: Нац. Юрид. Акад. України, 2009. – 112 с.
36. Поликашин В. С., Поликашин О. В. Основы управления и принятия решений в военном деле. Ч.2. Организационное и управленческое искусство военного менеджера: учеб. Пособие / – Х.: ХУВС, 2010. – 264 c.
37. Полікашин В. С., Поляков С. Ю., Полікашин Ю. В. Методика формування єфективної команди на основі особистих ролей військовослужбовців. Статья. Сбірник наукових праць. Системи управління, навігації та зв язку, Випуск 2 (10). К.: ДП «Центральний науково – дослідний інститут,2009. – 5 c.
38. Полікашин В. С., Поляков С. Ю., Мисик Ф. Ф. Єфєктивне управління підрозділом військової організації. Статья. Сбірник наукових праць. Системи управління, навігації та зв язку, Випуск 3 (11). К.: ДП «Центральний науково – дослідний інститут,2009. – 6 с.
39. Полікашин В. С., Поляков С. Ю., Полікашин О. В. Методика планування особистої роботи командира для підвищення єфєктивності управління часом. Статья.Збірник наукових праць Випуск 4(26) Харкив: Харківський університет повітряних сил ім.. Івана Кожедуба. – 2010. – 9 с.
40. Попель Н.Н. и др. Управление войсками в годы Великой Отечественной войны. М.: Воениздат, 1974. – 176 с.
41. Попов А.В. Теория и организация американского менеджмента. М.: МГУ, 1991. – 147 с.
42. Пятков Ю.П. Организация управления военно – техническими системами. Харьков: ХВУ, 1997. – 205 с.
43. Рокоссовский К. К. Солдатский долг. - М.: Воениздат, 1985. – 367 с., * л ил., с порт. -. (Военные мемуары).
44. Семенова И.И. История менеджмента: Учеб. Пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 1999. – 222 с.
45. Словарь основных военных терминов. М.:Воениздат, 1965. – 248 с.
46. Советский энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. М. Прохоров. – 3 – е изд. М.: Советская энциклопедия, 1985. – 1600 с., ил.
47. Суворов А.В. Наука побеждать. М. Воениздат, 1987. – 40 с.
48. Таранов П.С. Золотая книга руководителя. М.: Агентство «ФАИР», 1994. – 560 с.
49. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента. М.: 1991. – 132 с.
50. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой,Н.А. Соломатина. 2 – е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 669 с.
51. Файоль А. Общее и промышленное управление. М., 1992. – 151 с.
52. Фрунзе М. В. Военная и политическая деятельность. – М.: Воениздат, 1984 – 275 с., 8 л. Ил., с порт.
53. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. М.: Финансы и статистика. 1989. – 206 с.
54. Черкасов В.В., Платонов С.В., Третяк В.И. Управленческая деятельность менеджера. Основы менеджмента. ВАКЛЕР ХОУП, 1998. – 470 с.
55. Шейнов В. П. Психология власти. - М.: Ось - 89, 2003. – 528 с.
56. Шонбергер Р. Японские методы управления производством. М.: Экономика, 1988. – 372 с.
57. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности. М.: Экономика, 1992. – 224 с.
Розділ 2
УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКОВОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ