Класифікація управлінських рішень

 

№	Ознаки класифікації	Управлінські рішення
	Керівна інстанція	Вищий, середній й нижчий рівні
	Завдання, що вирішуються	Інформаційні, організаційні, оперативні й стратегічні
	Ступінь визначеності ситуації	В умовах визначеності, ризику й невизначеності. Рішення в умовах визначеності.Командир, що приймає рішення, точно знає наслідки будь-якої альтернативи. Рішення в умовах ризику.Наслідки прийнятого рішення можна передбачити з обґрунтованою ймовірністю. Рішення в умовах невизначеності.Майже неможливо обґрунтовано оцінити ймовірність розвитку подій у результаті прийняття рішення.
	Ступінь структурованості завдань	Добре структуровані(програмовані, алгоритмічні). Це рішення відомі, типові, ухвалюються досить часто, носять розрахунковий характер. Слабо структуровані(нестандартні, не програмовані). Це рішення, які заздалегідь представити неможливо, оскільки завдання є творчими, тобто не мають логічної програми вирішення. Наприклад, визначення цілей організації, побудова систем мотивації співробітників, вирішення конфлікту в колективі.
	Функції управління	Планові, організаційні, контрольні. Найбільш численні рішення — організаційні
	Кількість критеріїв	Однокритеріальні и багатокритеріальні.
	Глибина впливу	Однорівневі й багаторівневі
	Кількість учасників	Індивідуальні (одноособові), колегіальні й колективні. Одноособові.Рішення приймає командир самостійно, ні з ким не радячись. Колегіальні.Рішення приймає командир з певним ступенем участі підлеглих. Колективні.Прийняття рішення відбувається в умовах абсолютно рівних прав усіх учасників, шляхом голосування або досягнення консенсусу.
	Спосіб здійснення	Усні. Письмові
	Напрямок впливу	Внутрішні. Зовнішні
	Спосіб обґрунтування	Інтуїтивні, засновані на судженнях, раціональні Інтуїтивні.Рішення приймається на основі відчуття, що воно правильне. Особа, що приймає, не може при цьому пояснити, чому приймає саме таке рішення. Останнім часом фахівці у сфері менеджменту закликають довіряти власній інтуїції. Вдалі рішення, прийняті інтуїтивно, потім входять до підручників з менеджменту як приклади складності й творчого характеру управлінської праці. Засновані на судженні.Рішення приймається на основі досвіду, знань, здорового глузду. Можна сказати, що рішення приймається за аналогією з тим, що вже зустрічалося в практиці управління. Пам’ятаючи про те, що в схожій ситуації рішення виявилося вдалим, він і в новій ситуації схильний вчинити так само, як раніше. Такі рішення приймаються швидко й з мінімальними витратами, але можуть бути не завжди правильними (досвід може підвести). Раціональні.Рішення приймається відповідно до раціональної процедури, використовується інструментарій менеджменту. Раціональне рішення — це максимально об’єктивне.
	Важливість	Стратегічні.Рішення на далеку перспективу Оперативні.Забезпечують безперебійну роботу військової організації

 

2.1.2.2. Індивідуальні управлінські рішення,

засновані на інтуїції й судженнях

Сучасний командир повинен приймати рішення в ситуаціях, ускладнених дією сотень чинників. Однак психологічно людина, як правило, здатна сприймати в якості єдиної системи не більше семи різних чинників.

Для індивідуальних рішень характерний більш високий рівень творчості командира: у них нерідко реалізується багато нових ідей і пропозицій. Як правило, такі рішення залежать від особистих якостей командира, і важливу роль у прийнятті рішень відіграє інтуїція.

Індивідуальні рішення вимагають менше часу, тому що не пов’язані з необхідністю їх узгодження на проміжних етапах.

Однак індивідуальні рішення частіше, ніж колективні, виявляються невірними, у них значно більше ризику припуститися помилки; не в останню чергу це пов’язане з тим, що проблеми стають більш складними й вимагають багатоаспектного розгляду, а отже, різноманітних, нерідко спеціальних знань, якими командир у більшості випадків не володіє.

Особливе місце в процесі застосування рішень, пов’язаних із ризиком, відводиться інтуїції (лат. Intuitio споглядання, роздум, припущення, очікування, від intueor – уважний, попереджувальний.

Інтуїція– розуміння істини шляхом безпосереднього її бачення без обґрунтування за допомогою доказу; суб’єктивна здатність виходити за межі досвіду шляхом уявного схоплювання (“осяяння”) або узагальнення в образній формі непізнаних зв’язків, закономірностей.

Чисто інтуїтивне рішення – це рішення, прийняте тільки на основі відчуття того, що воно вірне. Командир, що приймає рішення, не займається при цьому свідомим зважуванням “за” і “проти” по кожній альтернативі й не має потреби навіть у розумінні ситуації. Просто командир робить вибір. Те, що ми називаємо осяянням або шостим почуттям, і є інтуїтивним рішенням.

Виходить, це спосіб розуміння істини, а в нашому випадку – спосіб вибору найбільш ефективного рішення без аргументованого доказу, тобто діловий ризик.

Визнається, що роль інтуїції особливо важлива, коли виникає потреба в пошуку рішень поза межами традиційних прийомів пізнання й за відсутності вичерпної інформації про стан зовнішнього й внутрішнього середовища й достовірної оцінки ситуації.

На жаль, механізм інтуїції ще не вивчений до кінця, що, природно, дає привід сприймати її трохи насторожено. Тим часом, безліч чинників не залишає сумніву в тому, що процес прийняття рішень не обов’язково повинен бути поєднаний з розгорнутими логічними доказами. Відсутні ланки цього процесу можуть заповнюватися інтуїтивно, що дозволяє створювати закінчену модель ситуації й вести ефективний пошук способу її вирішення й реалізації. Якщо спробувати в кожному випадку аргументувати процес пошуку рішень детальною системою доказів, то в багатьох випадках оперативно прийняти рішення виявилося б неможливо.

На перший погляд такий підхід здасться необґрунтованим з точки зору прийняття ефективного рішення. Однак в обстановці збройної боротьби, коли постійно змінюється, насамперед, вплив чинників, потреба в прийнятті рішень при недоліку інформації зростає. І тоді скористатися підказкою інтуїції не тільки дозволено, а й обов’язково.

Увесь досвід збройної боротьби дає підставу стверджувати, що багато полководців приймало рішення з ризиком, інтуїтивно. Оскільки для полководця ризик – нормальний стан, то для нього нормальним має бути й терпиме ставлення до невдачі. Якщо командири не роблять помилок і не терплять невдач, військова організація нічому не навчиться. Усім зрозуміле велике значення інтуїції при прийнятті рішень в умовах відсутності повної інформації, недостатньої ясності обстановки в умовах збройної боротьби. Однак орієнтуватися тільки на інтуїцію явно не достатньо, необхідно приймати рішення, які спираються на судження.

Ці рішення іноді здаються інтуїтивними, оскільки логіка їх неочевидна. Насправді ці рішення ‑ це вибір, зумовлений знаннями або накопиченим досвідом. Командир використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, він обирає альтернативу, яка принесла успіх у минулому.

Судження корисне як основа рішення, оскільки багато ситуацій у військовій організації мають тенденції до частого повторення. У цьому випадку раніше прийняте рішення може спрацювати не гірше, ніж колись (це основна перевага запрограмованих рішень).

Оскільки рішення, засноване на судженні, приймається в голові командира, воно має таку значну перевагу, як швидкість і дешевизна, але дійсний здоровий глузд зустрічається рідко. Це тим більше вірно, коли доводиться мати справу з людьми, тому що найчастіше ситуація викривляється потребами людей, їх поведінкою та іншими чинниками. Імовірно, більш важливо, що одного лише судження буде недостатньо для прийняття рішення, коли ситуація унікальна або дуже складна.

Судження неможливо співвіднести із ситуацією, яка, насправді, нова, оскільки в командира відсутній досвід, на якому він міг би засновувати свій вибір. Сюди слід віднести будь-яку ситуацію, нову для військової організації, наприклад, розробку нової технології несення бойового чергування. У складній ситуації судження може виявитися поганим, оскільки чинників, які необхідно врахувати, занадто багато для «неозброєного» людського розуму, і він не в змозі їх усі охопити й зіставити.

Однак у багатьох випадках командир може суттєво підвищити ймовірність правильності вибору підходу до рішення.

Для того, щоб зменшити ступінь ризику при прийнятті рішень, необхідно переходити до прийняття управлінських рішень на основі обговорення, шляхом залучення фахівців різних профілів або створення спеціальних груп (штабу керівництва на навчаннях, штабу, комісій, комітетів, тимчасових робочих груп тощо). Інакше, у складній обстановці необхідно застосовувати колективні методи прийняття рішень. Проте спочатку розглянемо методику прийняття й реалізації раціональних управлінських рішень.

2.1.2.3. Методика прийняття й реалізації раціонального

управлінського вирішення проблеми

 

Раціональне (правильне) рішення – вибір, підкріплений результатами об’єктивного аналізу. Раціональне рішення, на відміну від заснованого на судженні, не залежить від досвіду командира, накопиченого в минулому.

Найпростіша “ідеальна” методика прийняття раціонального управлінського вирішення проблеми зводиться до послідовного виконання обов’язкових п’яти етапів (рис. 2.3):[ 23, с. 214 – 217].