Технічні засоби управління, обробки й передачі інформації.

З появою нових засобів управління змінюються погляди, смаки й мода на технічне оснащення роботи командирів вищого рівня управління.

Зовсім недавно високий начальник повинен був мати великий стіл з масивним чорнильним приладом, над столом портрет чергового вождя й багато, дуже багато телефонів (іноді близько чорнильного приладу ще лежала логарифмічна лінійка).

Пізніше з’явилися громіздкі радіоприймач і телевізор, зі столу зникли телефони, чорнильниця й логарифмічна лінійка, їм на зміну прийшли телефонний концентратор і лічильно-клавішна машина. Портрет залишився.

Тепер поруч із незмінним гігантським столом маленький, з персональним комп’ютером, яким сучасний начальник користується настільки ж рідко, як його попередник логарифмічною лінійкою.

Технічні засоби управління – апаратура приймання й обробки інформації, техніка розумової праці – життєво необхідні всім командирам, що працюють із інформацією. Чим досконаліша ця техніка й чим краще начальник уміє нею користуватися, тим ефективніші технологія управління, організація управлінської роботи й сам процес управління.

Ефективність застосування комплексу технічних засобів (КТЗ) управління залежить від декількох умов. По-перше, від можливостей і якості самої комп’ютерної техніки й засобів телекомунікації. По-друге, від досконалості програмного забезпечення й, нарешті, від професійної підготовленості користувачів (командирів) цих програмних засобів і КТЗ.

Завдяки досягненням кібернетики з’явилися потужні швидкодіючі засоби обробки інформації – електронні обчислювальні машини (ЕОМ).

Революційна ідея створення персональних комп’ютерів (ПК) виникла в 1976 році, в епоху переможного наступу більших ЕОМ і створення на їх базі гігантських обчислювальних центрів, що займають більші площі.

З появою ПК зникла проблема створення більших залів і громіздких систем кондиціювання повітря. Мікро ЕОМ і ПК із їх високою надійністю й великою швидкістю обробки інформації значно розширили сферу застосування обчислювальної техніки, інформаційні технології стали більш ефективними.

 

2.1.9.4. Потоки інформації

Потоки інформації– це сукупність повідомлень, що об’єктивно відбивають стан зовнішнього й внутрішнього середовища тощо, які передаються каналами зв’язку для здійснення управління.

Інформаційні потоки, що циркулюють у системі управління, досить неоднорідні за характером даних, що утримуються в них. Вони бувають зовнішніми й внутрішніми.

Зовнішні потоки – це сукупність повідомлень про чинники зовнішнього середовища, чинне законодавство, постанови, накази і розпорядження вищих органів управління та інша інформація.

Внутрішні потоки – це сукупність розпорядчих і інформаційних повідомлень.

Розпорядчі повідомлення передаються від суб’єкта (органа) управління каналами прямого зв’язку до об’єкта у вигляді наказів, розпоряджень, затверджених планових завдань, їх змін тощо.

Інформаційні повідомлення передаються від об’єкта управління каналами зворотного зв’язку до суб’єкта (органу) управління у вигляді доповідей про виконання наказів, розпоряджень, затверджених планових завдань і їх змін, а також даних про стан і дії об’єкта управління та інші повідомлення.

Це, головним чином, внутрішня інформація.

Внутрішні потоки відбиваються в планових завданнях, в обліковій і звітній документації. Використовуються при розробці тактичних і стратегічних рішень, а також виробленні оперативного рішення, спрямованого на ліквідацію відхилень від планових завдань та ін.

Зовнішні й внутрішні потоки інформації поділяються на такі види:

– матеріальні (інформація про ресурси, у тому числі про зброю й людей);

– фінансові (інформація про фінансове забезпечення діяльності військової організації);

– управлінські (інформація про облік накопичення даних, класифікація інформації, порівняння, оцінка результатів, узагальнення, визначення ступеня відхилення від заданих параметрів, аналіз, підготовка рішення).

На обсяг інформаційних потоків і швидкість обробки даних в управлінні військовою організацією впливає періодичність управління. Інформація суттєво спотворюється при її русі по рівнях організаційної структури, чим більше існує рівнів у структурі управління, тим значніші викривлення інформації і її запізнювання.

При русі інформації нагору, на вищі управлінські рівні, постійно виникає ще одна проблема – командири нижчестоящих рівнів із радістю надають інформацію про перемоги, досягнення й про те, що підтверджує мудрі рішення начальника. У підсумку навколо начальника може виникнути своєрідний інформаційний вакуум або перекручена, підфарбована в рожеві тони обстановка. Багатьом великим військовим керівникам властиве ігнорування негативної інформації. Вони починають підсвідомо розглядати її як спробу підірвати авторитет, як виклик їх посадовому положенню. Так відбулося з початком вторгнення гітлерівської армії на територію СРСР, коли Сталін не захотів вірити агентурній інформації.

Ученими доведений принцип «ефекту порядку при надходженні інформації»:

1) при надходженні суперечливої інформації (перевірити яку не можна) надається перевага тій, яка надійшла першою;

2) при надходженні несуперечливої інформації віддається перевага тій, яка надійшла останньою.

При передачі повідомлення не слід прагнути до того, щоб у ньому вмістилася інформація про велику кількість об’єктів. Це тісно пов’язано з обсягом оперативної пам’яті людину. Як свідчать спостереження, обсяг оперативної пам’яті обмежений і характеризується так званим магічним числом 7(±2). У середньому саме такою є гранична кількість об’єктів, яку людина може запам’ятати після однократного пред’явлення. Об’єктом може бути будь-яка монолітна за змістом єдність – слово, число, значеннєва частина лекції й тощо.

Виходячи із цього, можна рекомендувати, наприклад, щоб повідомлення охоплювало не більше 7 різних принципових питань, маючи, таким чином, не більш 7 значеннєвих частин.

Що стосується сприйняття й запам’ятовування цифр, то тут необхідно враховувати існування так званого антицифрового бар’єра. У зв’язку із цим повідомлення (незалежно від його тривалості) повинне містити не більш 20 цифр, об’єднаних не більш ніж у 7 значеннєвих груп, кожна з яких містить не більше 2 – 3 цифр.

Щоб аудиторія легше сприймала й запам’ятовувала цифри, слід їх округляти, наприклад, замість «зростання на 46 відсотків» можна вести мову про «зростання без малого в півтора рази». Навпаки, якщо мета маніпулятора (лектора) – «запудрити мозок», то він може зрушити на слухача потік цифр, щоб створити враження доказовості своєї мови.

Процес управління має справу з величезним обсягом інформації, розмір якої безупинно збільшується в міру зростання масштабів бойової діяльності військової організації. Ефективність управління залежить від того, наскільки раціонально здійснюються процеси збору, переробки й передачі інформації. У зв’язку із цим командир повинен знати основи інформатики й набувати навички практичної роботи з комп’ютером і системами передачі інформації.

2.1.9.5. Системи обробки й передачі інформації

 

З аналізу змісту процесу роботи командира й штабу по збору й узагальненню інформації про обстановку випливає, що його можна формалізувати, змоделювати й в остаточному підсумку автоматизувати.

У другій половині ХХ століття в арміях більшості розвинених держав з’явилися спеціальні автоматизовані системи управління, у яких процес збору й аналізу інформації, а також відображення й прийняття рішень формалізований і майже відбувається без ручної праці.

З вищевикладеного випливає, що інформація про обстановку винятково різноманітна й далеко не вся піддається формалізації. Особливо це стосується даних про дії військовослужбовців, які повинні оцінюватися командирами (штабами й іншими органами управління) не за кількісними, а за якісними показниками. Якісний бік інформації відіграє особливу роль. Відомості про морально-психологічний стан військ супротивника й населення, про морально-психологічні і військові якості командного складу можуть привести до здійснення іншої оцінки кількісного боку. Тому при прийнятті рішення командирам необхідно враховувати інформацію, отриману від АЗУ й від неавтоматизованих засобів розвідки, тобто враховувати кількісні і якісні показники при прийнятті рішень.

Для того, щоб командир будь-якого рангу постійно під рукою мав необхідну, достовірну й своєчасну військову інформацію, йому необхідно на базі персонального комп’ютера (ПК) мати систему обробки й передачі інформації. Командир (користувач) цієї системи повинен мати можливість:

– зі свого робочого місця здійснювати пошук у базі даних військової інформації;

– вирішувати планові та інші управлінські завдання за їх постановкою (описом) і вихідними даними, незалежно від складності математичних моделей, які повинні бути в банку моделей;

– за допомогою акумульованих в ЕОМ знань у військовій сфері розпізнавати й діагностувати плани дій, висувати й перевіряти гіпотези, виділяти закономірності в результаті спостережень, у тому числі там, де математичні моделі важко використовувати.

Одна з можливих систем обробки й передачі інформації на базі ПК показана на рис. 2.19.

ПК – це невеликий комплекс взаємозалежних пристроїв, кожен з яких виконує певні функції. ПК складається з 3-х частин (рис.2.20): системного блоку, клавіатури, монітора (дисплея). Хоча із цих частин ПК системний блок є в комп’ютері «головним». Клавіатура й монітор називаються також стандартними пристроями вводу-виводу. Дані (команди, текст і тощо) уводяться із клавіатури, оброблена інформація виводиться на монітор.

Для створення інформаційної системи підрозділу необхідні програмне забезпечення й периферійні пристрої введення-виводу інформації:

принтер і плотер – для виводу на друк текстової й графічної інформації;

маніпулятор – пристрій, який полегшує введення інформації в комп’ютер, що й створює для користувача комфорт спілкування із ПК;

сканер – пристрій уведення зображень, зчитуваних з паперу;

модем – пристрій уведення-виводу з використанням телефонної мережі.

Основою програмного забезпечення нині є оперативна система, розроблена фірмою Microsoft, а в 1992 р. з’явилася нова операційна система Windows.

ПК сьогодні успішно застосовується не тільки для проведення обчислень, а й для обробки нечислової інформації (графічної, текстової, у тому числі й при друкуванні тексту з голосу, без друкарки).

 

Рис. 2.19. Системи обробки й передачі інформації на базі ПК

 

Сьогодні організації України, у тому числі й військові, оснащені практично тільки імпортною й, скажемо об’єктивно, дуже гарною комп’ютерною технікою. Звичайні ПК, за якими зараз просиджують й дорослі, й діти, перевершують за всіма параметрами самі потужні вітчизняні ЕОМ недалекого минулого (наприклад, єдиної серії ЄСЕОМ, у якій були використані великі можливості інтеграції країн соціалізму). ПК обробляють інформацію зі швидкістю мільярди операцій за секунду й мають майже безмежну ємність пам’яті.

 

2.1.9.6. Інформаційна мережа військової організації

 

Системи обробки й передачі інформації командирів підрозділів військової організації, об’єднані в єдину систему засобами обміну інформації, утворюють інформаційну мережу військової організації (рис.2.20).

Ця мережа дає можливість вищим військовим менеджерам одержати прямий доступ до інформації зі всіх підрозділів військової організації. Однак це може мати негативні риси, оскільки підлеглі знають, що вони завжди перебувають під контролем; погано й те, що в цьому випадку до конфіденційної інформації можуть одержати доступ і підлеглі, і супротивник. Усе це зумовлює необхідність захисту мереж інформації від ненавмисних дій, а також від навмисних дій супротивника.

 

 
 

 

 


Поява комп’ютерів вплинула на створення нових робочих місць, виникли нові професії, наприклад, алгоритмісти, програмісти тощо. Однак комп’ютеризація привела до витіснення людей з органів управління (штабів, служб, відділів тощо). Іноді комп’ютери, полегшуючи роботу, роблять її ще більш монотонної, у результаті чого людина фізично більше втомлюється, сильніше піддана нервовим стресам. Проте комп’ютери дозволяють вирішувати безліч завдань. Комп’ютери – це тільки машини, якими користуються люди, і чим більш уміло вони ними користуються, тим менше виникає проблем.