Взаємини співробітництва– це вид спільних дій, при якому військовослужбовці об’єднують свої зусилля добровільно.
Взаємини співробітництва між військовослужбовцями у військовому колективі утворюють складну, взаємозалежну систему, що постійно змінюється, у якій можна виділити кілька видів відносин. Кожен військовослужбовець у військовому колективі не існує абсолютно незалежно від інших, його самостійність відносна, і чітких меж між ними немає. Проте вони якісно різняться.
У військовому колективі можуть бути:
взаємини співробітництва по вертикалі – це міжособистісні зв’язки, що утворюються між командирами й підлеглими, лідерами та іншими членами військового колективу, у цілому між військовослужбовцями, що мають усередині колективної офіційної посадової ієрархії різне становище;
взаємини співробітництва по горизонталі – це міжособистісні зв’язки військовослужбовців, що мають однакове офіційне й неофіційне становище (колеги);
офіційні взаємини співробітництва, що виникають на посадовій основі. Вони встановлюються законом, регулюються статутами, положеннями, затвердженими правилами;
неофіційні взаємини співробітництва складаються на базі особистого ставлення людини до інших. Для них не існує загальноприйнятих законів і норм, чітко встановлених вимог і положень;
ділові міжособистісні взаємини співробітництва, які виникають у зв’язку зі спільною роботою військовослужбовців;
особисті взаємини співробітництва складаються незалежно від виконуваної роботи.
У злагодженому військовому колективі формується система ділових і особистих взаємин співробітництва, які добре доповнюють одні одних й відіграють різну роль у задоволенні потреб і інтересів членів військового колективу. Особисті взаємини належать до розряду неофіційних, але при цьому про всі офіційні слід пам`ятати. Особисті взаємини співробітництва іноді мають синоніми, такі як "честь мундира", "дух колективу", "обличчя команди" тощо. У надзвичайних або критичних ситуаціях, при відсутності або при руйнуванні офіційних взаємин на перший план виходять особисті.
Із усього розмаїття взаєминспівробітництва військовослужбовців у військовій організації розглянемо взаємини співробітництва по вертикалі (командира з підлеглим,підлеглого з командиром, командира і його заступника) і взаємини співробітництва по горизонталі (рівних за становищем військовослужбовців) [29, с.74 – 96].
2.2.3.1. Взаємини співробітництва командира з підлеглим
Ці взаємини можуть виникнути в умовах особливої коректності командира, уваги до зусиль підлеглого виконати поставлене завдання щонайкраще, намагання допомогти йому і словом, і справою. Основою таких службових взаємин є високий авторитет командира, що дозволяє йому стати прикладом для підлеглого як у виконанні своїх обов’язків, так і в працьовитості, відданості своїй справі, повазі, вимогливості й чуйності до людей. Моральний вигляд командира, його ставлення до родини, культура, світогляд повинні викликати в підлеглого повагу, бажання наслідувати його. Особливе значення при цьому має коректність командира, уміння зважувати на самолюбство підлеглого, турбота про зміцнення його авторитету, розуміння можливості невдач і висловлення надії на зростання майстерності з набуттям досвіду.
Взаємини, що підкреслюють прагнення до співробітництва, доцільні на всіх рівнях управління й за будь-яких умов.
Взаємини співробітництва командира з підлеглим установлюються й зберігаються, якщо командир:
1) уважно ставиться до завдання, що доручив, й цікавиться результатами його виконання;
2) виявляє повагу до знань і досвіду підлеглого;
3) дбайливо ставиться до зробленої роботи, тим більше, якщо вона виконана за ініціативи підлеглого;
4) уважно ставиться до досвідчених і кваліфікованих фахівців;
5) уникає приказного тону, а застосовує наказову форму в розпорядчій діяльності – “зробіть …” або безособову форму ‑ “потрібно зробити …”.
Іноді говорять: “Прохання командира є наказом”. Зі службових питань не слід заміняти розпорядження проханнями. Там, де потрібні точність і чіткість виконання вимог, необхідно наказувати.
Взаємини співробітництва з підлеглим не можливі, якщо командир:
1) усіляко підкреслює відмінність свого посадового становища й становища підлеглого;
2) “ставить підлеглого на місце”, змушуючи його відчути свою підпорядкованість (підлеглість);
3) ігнорує його пропозиції, не об’єктивно оцінює його зусилля й ініціативу;
4) некоректний з підлеглими;
5) видає підлеглому доручення, що не відповідають його кваліфікації;
6) дає підлеглому для виконання прості завдання, що не вимагають наявних у нього спеціальних знань;
7) відволікає підлеглого від сфери його функціональних обов’язків, даючи йому доручення зі сфери компетенції інших підлеглих;
8) вимагає виконувати формальну роботу, що не сприяє підвищенню якості виконуваної підлеглим справи;
9) зловживає службовим становищем, порушує закони;
10) перевантажує підлеглого, нераціонально розподіляючи обов’язки або даючи підлеглому доручення без урахування його фізичного завантаження основними обов’язками й раніше даними дорученнями.
2.2.3.2. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром
Взаємини співробітництва з командиром установлюються й зберігаються, якщо підлеглий:
1) бездоганно виконує свої службові обов’язки;
2) будь-які прохання командира розглядає як накази;
4) навіть за відсутності вказівок він ініціативно обирає й відповідально виконує необхідні для справи завдання;
5) не зневажає невеликими дорученнями під приводом їх незначущості, тим більше, якщо доручити їх більше нікому;
6) прагне до самостійного вирішення завдань;
7) виявляє повагу до командира, не в словах, а через свої дії;
8) пам`ятає, що приходити до командира варто не з питаннями, а із планом, у якому продумані різні варіанти рішення;
9) розуміє, що некоректно удруге звертатися до командира з тим самим питанням, по якому він уже прийняв рішення.
Взаємини співробітництва з командиром не можливі, якщо підлеглий:
1) неретельний:
2) забудькуватий: не пам’ятає тих деталей, про які йому говорив командир;
3) намагається виправдати свою помилку або бездіяльність посиланнями на “об’єктивні” обставини або інших;
4) проявляє стриманість й мовчазне очікування підказок від командира;
5) висловлює сумнів щодо здатності самостійно виконати отримане завдання;
6) не знає стан справ зі сфери своєї компетенції;
7) доповідає неперевірені дані, документи, у суті яких не розібрався;
8) ігнорує зауваження командира;
9) показує свою некомпетентність з тих питаннях, які повинні бути вивчені;
10) намагається підкреслити некомпетентність командира;
11) не доповідає про труднощі, хоча бачить, що сам упоратися з ними не в змозі.
Нормальні взаємини співробітництва з підлеглим установлюються легше, якщо ініціатива йде від командира. Однак і командирові не слід ігнорувати прагненням підлеглого до спільної діяльності.
Перераховані дії підлеглого, як правило, викликають у командира сумнів у доцільності налагоджувати або зберігати взаємини співробітництва з ним.
Підлеглі повинні пам’ятати: характер дій командира стосовно них об’єктивно визначається, насамперед, інтересами справи і їх дисциплінованістю, компетентністю, відповідальним ставленням до виконання доручених обов’язків.
2.2.3.3. Взаємини співробітництва військовослужбовців, рівних за становищем
Цей вид взаємин також ґрунтується на добровільному усвідомленні необхідності об’єднання зусиль для спільної суспільно корисної діяльності, на взаємоповазі, об’єктивному визнанні вагомості внеску кожного в спільну справу, розумінні труднощів інших осіб, що співробітничають, і прагненні полегшити їх роботу з вирішення спільного завдання.
У таких взаєминах співробітництва іноді беруть участь люди різного віку, різної кваліфікації, різного досвіду й статі. Повага до старшого за віком, до жінки, досвіду, готовність прийти на допомогу молодшому, жінці, менш досвідченому військовослужбовцю – невід’ємні риси співробітництва формально рівних за становищем осіб.
Цей вид взаємин співробітництва забезпечується взаємоповагою, взаєморозумінням, коректністю й обов’язковістю осіб, що співробітничають. Він проявляється не тільки в процесі контакту між колегами, а й у процесі контактів із третіми особами, наприклад, із спільним начальником.