1.1.2.1. Військові організації і їх класифікація
Визначення військової організації дано в п. 1.1.1.1.
Сучасний світ нерідко розглядається як світ найрізноманітніших організацій, що створюються для задоволення різноманітних потреб людей і тому мають всіляке призначення, розміри, структуру й інші характеристики. Усе різноманіття організацій підрозділяють на види, кожен із яких поєднує організації, однорідні за тим або іншим критерієм:формалізацією, формами власності, щодо прибутку, за кількістю цілей, за розміром [50, c. 39, 40].
На підставі критерію формалізації виділяються формальні й неформальні організації.
Англійський дослідник Ліндалл Урвик розробив принципи побудови формальної організації, які не втратили своєї актуальності для військових організацій й нині.
Назвемо ці принципи:
1. Відповідність людей структурі організації.
2. Створення спеціального й “генерального” штабів. Основною функцією спеціальних штабів повинна бути розробка рекомендацій для керівництва організації. Завданням “генерального” штабу є підготовка й передача наказів командира (начальника), контроль за поточною роботою й надання допомоги командиру (начальнику) в координації діяльності штабних фахівців.
3. Співвідношення прав і відповідальності.
4. Діапазон контролю або норма керованості – це число осіб, безпосередньо підлеглих командирові (начальникові). Норма керованості визначалася їм у кількості не більше 5-6 людей.
5. Спеціалізація. Можливі три типи спеціалізації управлінських працівників: за ознакою мети, операцій, за типом споживача або географічною ознакою.
6. Визначеність. Визначеності в діяльності організації можна домогтися, якщо для кожної посади письмово визначені права, обов’язки, відповідальність і взаємозв’язки з іншими працівниками.
Формальні організації мають чітко поставлені цілі, формалізовані правила, структуру й зв’язки; до цієї групи входять усі організації бізнесу, державні й міжнародні інститути й органи.
Неформальні організації працюють без чітко визначених цілей, правил і структур. До них належать інститут сім’ї, дружби, неформальних відносин між особами. Військова організація є формальною організацією. Однак при управлінні необхідно враховувати, що всередині військової організації можуть бути неформальні групи, які виникають спонтанно. Неформальні групи виникають у межах формальної військової організації як реакція на незадоволені індивідуальні потреби військовослужбовців. У великій військовій організації існує багато неформальних груп. У них існують чітко встановлені ієрархія, завдання, цілі й лідери, традиції й норми поведінки. Структура неформальної групи виникає в результаті соціальної взаємодії. І хоча в них немає офіційних командирів (начальників), неформальні групи настільки важливі, що їх необхідно враховувати при управлінні формальною військовою організацією. Далі, говорячи про неформальні військові організації, ми так і будемо їх називати. А використовуючи слова «військова організація», ми завжди будемо мати на увазі «формальну військову організацію», яка є предметом нашого вивчення.
За формами власності організації можуть бути приватними, державними, муніципальними та іншими.
Щодо прибутку організації поділяються на комерційні й некомерційні. Одні переслідують основну мету – отримати прибуток в якості основної , другі не прагнуть витягати або розподіляти отриманий прибуток між учасниками, а можуть здійснювати підприємницьку діяльність, коли це служить досягненню цілей, заради яких вони створені.