Для того щоб провести процедури, які відрізняються за своїм характером (процедури оцінки ризиків, або тести контролю чи процедури по суті) аудитор виконує послідовність дій. Сукупність та послідовність певних дій (типів аудиторських процедур) і визначає конкретний характер процедури.
МСА 500 «Аудиторські докази» визначає такі типи аудиторських процедур:
1. перевірка записів або документів,
2. перевірка матеріальних активів,
3. спостереження,
4. запити,
5. підтвердження,
6. перерахування,
7. повторне виконання,
8. аналітичні процедури.
Перевірка записів або документів. Перевірка складається з вивчення записів та документів як внутрішніх, так і зовнішніх, що зберігаються на папері, електронних та інших носіях інформації.
Прикладом перевірки є перевірка записів або документів на підтвердження їх санкціонованості. Під час перевірки збираються докази у вигляді документів, які створені: на самому підприємстві, на інших підприємствах і самим аудитором. Наприклад, накладні на відвантаження продукції, прибуткові касові ордери, платіжні відомості і платіжні доручення і т.д. — документи, створені на самому підприємстві. Документи, створені на інших підприємствах — документи, які підтверджують отримання ТМЦ або послуг від інших підприємств. Документи, які створені самим аудитором — це аналітичні записки, розрахунки, пояснення.
Для того щоб мати власний примірник документа, що створений на самому підприємстві, або отриманого від третьої особи, аудитор може робити копії первинних документів. Проте масив первинних документів, що фіксують факти господарських операцій, великий, тому недоречно робити копії всіх досліджених документів підприємства в процесі аудиту. Як правило, аудитор робить позначки на перевірених документах і заносить їх назву та номер у власний реєстр, який служить внутрішнім доказом того, що відповідні первинні документи було розглянуто під час проведення аудиту.
Всі документи досліджуються за формою та змістом. Формальна перевірка документа (за формою) означає вивчення та аналіз первинного документа з точки зору його можливості мати юридичну чинність для здійснення записів у бухгалтерському обліку.
У Законі «Про бухгалтерський облік в Україні», а також спеціальним положенням «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» встановлено, що первинний документ обов’язково повинен мати такі реквізити:
1. Назва документа.
2. Місце складання і дата складання.
3. Назва підприємства, яке складає цей документ, його реквізити.
4. Назва підприємства, що отримує цей документ.
5. Зміст господарських операцій.
6. Кількісні та якісні виміри операції.
7. Посада, прізвище та підпис особи, що склала документ, або особи, яка має право здійснювати господарські операції, що зафіксовані в документі.
Після формального вивчення документів досліджується їх зміст, тобто вивчається законність операцій та їх реальність у зіставленні з іншими документами.
Перевірка матеріальних активів. Перевірка матеріальних активів полягає у фізичній перевірці активів. Перевірка матеріальних активів може надати достовірні докази щодо їх існування, але не обов’язково докази прав та зобов’язань чи оцінки вартості активів.
Процедура перевірки матеріальних активів може здійснюватися за допомогою таких прийомів:
1. прийом фактичного огляду (обстеження),
2. контрольні обміри,
3. контрольні запуски сировини і матеріалів у виробництво,
4. лабораторний аналіз.
Прийом фактичного огляду (обстеження) допомагає визначити напрями більш глибокої документальної перевірки операцій, які виконуються на конкретних робочих місцях з порушенням.