8.16 Мовники не повинні виготовляти або транслювати знятий матеріал про людей, які опинилися в критичній ситуації, про жертв нещасних випадків або про людей, які переживають особисту трагедію навіть у громадському місці, коли це спричиняє порушення недоторканності приватного життя, якщо лише у цьому немає необхідності або якщо люди, котрі беруть у цьому участь, не дали згоди.
8.17 На людей, які страждають, не слід чинити тиск щодо участі у програмі або інтерв’ю, якщо у цьому немає необхідності.
8.18 Мовники мають стежити за тим, щоб не розкривати особу померлої людини або жертв нещасних випадків чи насильницьких злочинів, якщо і доти, доки не стане зрозуміло, що найближчі родичі були повідомлені про події або що у цьому є необхідність.
8.19 Мовники повинні намагатися зменшити потенційне страждання жертв і/або родичів під час виробництва чи трансляції програм, призначених для дослідження минулих подій, пов’язаних з травмуванням людей (зокрема злочинів), якщо тільки немає необхідності в інших діях. Це стосується драматичних реконструкцій і фактологічних драм, а також фактологічних програм.
Зокрема, наскільки це практично можливо, вцілілі жертви і/або найближчі родичі тих людей, про події з якими ітиметься у програмах, мають бути повідомлені про плани щодо програми та про її заплановану трансляцію, навіть якщо події чи матеріал, котрі мають транслюватися, раніше були відомі.