Наша аудиторія, зокрема діти, можуть засмутитися через показ реального і вигаданого насильство, а тому ми повинні чітко позначати матеріали, що містять сцени насильства.
Показуючи на телебаченні або транслюючи по радіо чи в онлайновому режимі реальне насилля чи його наслідки, ми повинні встановлювати баланс між вимогами до точності і небезпекою втрати чутливості чи невиправданого страждання. Див. Розділ 11 "Війна, терор і надзвичайні ситуації".
Наші редакційні судження про насилля мають враховувати низку чинників, які в поєднанні можуть посилити вплив насилля:
· насильство, що існує в житті і може також віддзеркалювати особистий досвід, – це, наприклад, побутове насильство, бійки у пивних, хуліганство на стадіонах, напади гніву на шляхах, вуличні пограбування.
· насильство в таких місцях, котрі звичайно вважаються безпечними, як-от родинні оселі, лікарні та школи.
· незвичайні або садистські методи завдання болю, травм чи смерті.
· інциденти, в яких жертвами стають жінки і діти.
· насилля без показу впливу на жертву чи наслідків для правопорушника.
· статеве насилля.
· словесна агресія, зокрема використання статевої лайки.
· самогубство, спроба самогубства чи самокалічення.
· трансляція реакції інших людей, зокрема дітей, на акти насилля.
· такі методи монтажу, як "неземна" музика, сповільнений рух, виразні крупні плани і звукові ефекти.
Ми повинні приділяти увагу забезпеченню того, щоб окремі програми, що використовуються разом у розкладі, не містили матеріалів, що заохочують або надають привабливості насиллю, небезпечній чи серйозній антигромадській поведінці, або матеріалів, що можуть заохочувати інших людей копіювати таку поведінку, якщо тільки для цього немає чіткого редакційного обґрунтування.