Зміна умов існування, головним чином, під впливом життєдіяльності людини, а також пряме винищення флори й фауни Землі призводять до збідніння її видового складу, зменшення чисельності багатьох видів, навіть повного зникнення, вимирання окремих видів, втрати генофонду планети.
Генофонд – сукупність спадкових властивостей усіх організмів, що існують на Землі. Необхідність збереження генофонду зумовлено господарськими, науковими, естетичними й етичними міркуваннями. Кожен біологічний вид неповторний. У нього закладено інформацію про філогенетичний розвиток рослинного й тваринного світу, що має непересічне наукове та прикладне значення. Усі можливості використання певного організму в майбутньому є непередбачуваними. Тому весь генофонд нашої планети, за виключенням генофонду окремих хвороботвірних організмів, потребує ретельної охорони.
З 300 тис. видів вищих рослин світової флори в постійному господарському використанні перебуває близько 2,5 тис., у частковому – більше 20 тис. За підрахунками вчених, у селекції сільськогосподарських культур з планетарного генофонду вже зараз можна додатково використовувати близько 600 видів.
Ще чисельнішим є генофонд тваринного світу. Він налічує приблизно 1,3 млн видів. У своїй життєдіяльності людина цілеспрямовано використовує лише мізерну частину цього багатства. Непередбачувані ще кілька десятків років тому можливості використання генофонду планети демонструє сьогодні біоніка – у вигляді численних удосконалень і інженерних розробок, що ґрунтуються на вивченні морфології та функцій органів диких тварин. Сучасний прогрес і надії в медицині, особливо в галузі пошуків і розробки нових ліків від хвороб, які на сьогодні є невиліковними, пов’язані з використанням генофонду лікарських рослин, а випробовуються вони на генофонді тварин.
Окрім цього, загроза скорочення та втрати генофонду планети є практично прямою загрозою для життєдіяльності людини. З одного боку, це втрата потенційно можливих нових ліків, харчових продуктів, інженерно-біонічних конструкцій, матеріалів тощо, а з іншого – загрозливе свідчення збідніння середовища життєдіяльності людини. Продемонструємо це на прикладі динаміки генофонду ссавців і птахів, екологічні ніші існування яких є тотожними екологічній ніші людини. Так, з приблизно 4226 видів ссавців, які існували, за підрахунками тодішніх фахівців, на Землі у 1600 р., до нашого часу внаслідок діяльності людини зникли 36 видів ссавців (0,86 %), а з 8684 видів птахів – 94 (1 %), під загрозою зникнення перебувають 120 видів (2,84 %) ссавців і 187 (2,2 %) видів птахів. Ще гірше ситуація з підвидами: з 1600 р. зникли 64 підвиди ссавців і 164 підвиди птахів, під загрозою – 223 підвиди ссавців і 287 підвидів птахів. Збереження такої тенденції неминуче призведе до загострення й посилення глобальних проблем життєдіяльності людини – екологічної, продовольчої та ін. Не краще склалася ситуація з генофондом рослинного світу.
Всесвітня програма охорони біорізноманіття під егідою ООН передбачає формування світового банку генофонду планети на основі створення резерватів, національних парків, заповідників, заказників та інших охоронних територій дикої природи в усіх країнах світу. Охорона генофонду планети необхідна також для розвитку такої важливої науки, як генетика, з розвитком якої пов’язують розв’язання інших глобальних проблем життєдіяльності людства, наприклад, продовольчої.