Сучасні астрономічні зведення, геологічні дані, інформація про еволюцію біосфери Землі, результати космічних досліджень планет свідчать про факти існування катастрофічних зіткнень нашої планети з великими космічними тілами (астероїдами, кометами) у минулому. Прикладом того, що космічне бомбардування продовжується і в сучасну епоху є Тунгуська катастрофа 1908 року.
У Сонячній системі знаходиться величезна кількість невеликих тіл - астероїдів і комет. Час від часу вони переходять на орбіти, що пересікаються з орбітами Землі та інших планет. При цьому виникає вірогідність їх зіткнення з планетами. Доказом існування такої вірогідності є гігантські кратери - астроблеми, якими поцятковані поверхні Марса, Меркурія, Місяця. На Землі, з її потужною атмосферою і, відповідно, з інтенсивними ерозійними процесами, кратери з часом руйнуються і зникають. Проте і тут їх виявлено більше сотні.
Астероїди і комети, орбіти яких перетинають орбіту Землі і представляють для неї загрозу, одержали назву небезпечних космічних об'єктів. Починаючи з деяких мінімальних розмірів, залежно від типу і швидкості зіткнення, руйнування небезпечних космічних об'єктів відбувається поблизу поверхні Землі і має характер вибуху. При цьому можливі істотні руйнування на Землі і великомасштабні пожежі. Небезпечні космічні об'єкти діаметром 1 км і більше можуть досягти поверхні Землі і завдати удар по ній. В результаті утворюється кратер, маса ґрунту викидається в атмосферу, викликаючи її запилення, що може призвести до довготривалих або навіть катастрофічних змін клімату. При падінні астероїда в океан утворюються цунамі.
На небезпечні космічні об'єкти можна впливати двома основними способами: змінити його траєкторію і забезпечити гарантований проліт мимо Землі; зруйнувати (роздрібнити) небезпечні космічні об'єкти, що забезпечить проліт частини його фрагментів мимо Землі і згорання інших в атмосфері, без нанесення збитку Землі.
Оскільки при руйнуванні небезпечних космічних об'єктів загроза його падіння на Землю не усувається, а зменшується лише рівень дії, більш виправданим представляється спосіб зміни траєкторії таких об’єктів. Для цього необхідно перехопити астероїд або комету на дуже великій відстані від Землі.