| Класифікація ризику | Критерії ризику |
| 1 А, 1 В, 1 С, ІІ А, ІІ Б, ІІІ А | Неприпустимий (надмірний) |
| 1 Д, ІІ С, ІІ Д, ІІІ Б, ІІІ С | Небажаний (гранично допустимий) |
| 1 Е, ІІ Е, ІІІ Д, ІІІ Е, IV A, IV В | Припустимий з перевіркою (прийнятний) |
| IV С, IV Д, IV Е | Припустимий без перевірки (знехтуваний) |
Сучасний світ відсунув концепцію абсолютної безпеки і перейшов до концепції прийнятого ризику. Суть цієї концепції полягає в тому, що суспільство погодилося з допустимим ризиком.
Таким чином, прийнятий (допустимий) ризик – це компроміс між рівнем безпеки й можливостями для її досягнення. Він поєднує в собі технічні, економічні, соціальні й політичні можливості держави.
Величину прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Потрібно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень. Так, зменшення витрат на охорону навколишнього природного середовища на користь техногенної та соціальної сфер призведе до забруднення атмосфери, води, ґрунтів, що неминуче вплине на ріст захворювань, погіршення умов проживання, якості харчів тощо. Разом із тим виділення недостатніх коштів на підтримання та розвиток техногенної сфери призведе до використання відсталих технологій, устаткування, зростання рівнів травматизму та професійних захворювань, до загального падіння рівнів виробництва. З іншого боку, зниження витрат у соціальній сфері безпосередньо впливає на життєвий рівень людей та підвищує ризик зубожіння суспільства, його криміналізації.
В деяких країнах світу (Нідерланди та ін.) прийнятний ризик установлений у законодавчому порядку. Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини переважно вважається ризик, який дорівнює 10-6 рік. Дуже малим, зневаженим, є індивідуальний ризик загибелі 10-8 у рік. Максимально прийнятим ризиком для екосистем є такий, при якому може постраждати не більше 5 % видів біогеоценозу.
Для порівняння ризику й вигод у деяких країнах світу введена фінансова оцінка життя людей. Багато фахівців виступає проти цього на підставі того, що людське життя святе і фінансовій оцінці не підлягає. Однак із метою захисту людини виникає така необхідність, особливо якщо питання стоїть про визначення суми коштів для порятунку людини чи компенсацію за заподіяну шкоду. У США, наприклад, людське життя оцінюється від 650 тисяч до 7 мільйонів доларів.
За даними ООН, найбільшу небезпеку загибелі людини у промислово розвинутих країнах становлять наступні процеси, знаряддя, пристрої та види діяльності (таблиця 5).
Таблиця 5