Організація та планування є невід’ємними складовими підготовки та реалізації будь-якого наукового дослідження. За допомогою елементів організації та планування здійснюється визначення та розподіл ресурсів, необхідних для проведення дослідження, в тому числі людських, інформаційних, технічних, фінансових, часових тощо.
Під організацією соціального дослідження розуміють забезпечення його підготовки та проведення у відповідності до наукових та програмних вимог. Виходячи з того, що соціальне дослідження є складним комплексом взаємопов’язаних процедур, процес його організації вміщує низку складових.
Теоретико-методологічний аспект організації соціального дослідження передбачає визначення концептуальних засад та методичних засобів отримання, опрацювання та аналізу необхідної інформації, розробку плану дослідження.
Фінансово-матеріальна складова організації дослідження пов’язана з вирішенням проблеми джерел та обсягів фінансування дослідницького проекту, термінів його реалізації, форми звітності.
Кадровий аспект полягає у підборі, підготовці виконавців, забезпеченні контролю за їх діяльністю (детальніше це питання буде розглянуте у 4.4). Кількість виконавців визначається з врахуванням обсягу вибірки, застосованого методу та процедур отримання інформації, наявних ресурсів (фінансових, технічних, людських), необхідності додержання певних термінів виконання роботи. На польовому етапі кожний виконавець (анкетер, інтерв’юер, якщо дослідження проводиться у формі опитування) діє у відповідності до вимог, окреслених у інструкції. Вони також одержують завдання на опитування, де позначений принцип відбору респондентів (чи пофамільний список) та їх кількість.
Відповідність всіх складових дослідження нормам діючого законодавства забезпечує нормативно-правовий аспект його підготовки та проведення. Організація дослідження повинна передбачати регламентацію доступу до відомчої документації, необхідної, наприклад, для формування вибірки (як правило, це статистичні відомості, матеріали соціологічних досліджень та ін.), налагодження контактів з представниками організацій та установ, які здатні сприяти отриманню необхідної інформації. Відносини дослідника з замовником (їх взаємні зобов’язання) регламентуються договором, який підписується обома сторонами. Необхідно також враховувати, що отримана за результатами дослідження інформація є інтелектуальною власністю дослідників та замовника: саме вони визначають обмеження, пов’язані з можливостями її застосування третіми особами.