| Припустима помилка вибірки | Довірча ймовірність | |
| 0,95 | 0,99 | |
| Обсяг вибірки | ||
| + 1 | 10 000 | 22 500 |
| + 2 | 2 500 | 5 625 |
| + 3 | 1 111 | 2 500 |
| + 4 | 1 406 | |
| + 5 |
Треба зазначити, що вищезгадані статистичні закони не зажди застосовувалися при проведенні соціальних досліджень. Довгий час дослідники вважали, що підґрунтям відбору одиниць спостереження повинна бути не “гра випадку”, а пошук типових, найхарактерніших їх ознак. Також розповсюдженою була думка про те, що точність одержаних даних, перш за все, визначається кількістю охоплених обстеженням одиниць. Ця впевненість перешкоджала застосуванню у масових соціальних обстеженнях методів статистики та теорії ймовірностей, які вже у ХVІІІ - на початку ХІХ століть досягли значного розвитку. Можливості застосування вибіркової процедури для вивчення випадковим чином розподілених ознак, наприклад, доходу чи складу сім’ї, була вперше обґрунтована у роботах норвежця А.Кіера, англійців А.Боулі та К.Пірсона, росіянина О.І.Чупрова та ін.
Розглянемо деякі ключові категорії вибіркової процедури.
Вибіркова сукупність - частина генеральної сукупності чи об'єкта дослідження, в якій відображуються їх основні властивості. Генеральною сукупністю називають всю сукупність одиниць, на яку з певною ймовірністю можна розповсюдити результати обстеження певної її частини (вибірки) [34, с.89]. Генеральна сукупність та об’єкт дослідження не завжди є тотожними. Наприклад, при дослідженні ціннісних орієнтацій української молоді (об’єкт дослідження) генеральна сукупність може обмежуватися молоддю певного регіону країни чи молодими мешканцями окремого міста. Саме на цю сукупність ми зможемо розповсюдити, враховуючи помилку вибірки та довірчу ймовірність, результати вибіркового обстеження.
Здатність вибірки відтворювати характеристики генеральної сукупності називають її репрезентативністю. Ознаки, за якими встановлюється відповідність вибірки генеральній сукупності та які враховуються при побудові вибірки, називають критеріями репрезентації. Як правило, такими критеріями у масових соціальних дослідженнях молоді виступають стать, вік, професія, освіта, територіальний фактор (у місті чи у селі мешкають респонденти) та інші характеристики. Відомості щодо характеристик розподілення населення за тими чи іншими ознаками містяться у статистичній звітності підприємств, установ, організацій, накопичуються в управліннях та відділах статистики.
Найбільш жорсткі вимоги щодо репрезентативності вибірки пред'являються при виборі респондентів для описових досліджень, в тому числі опитувань громадської думки, маркетингових дослідженнях і т.д. У будь-якому випадку, репрезентативності вибірки “загрожують” не тільки помилки випадкового характеру, оцінити які можна виходячи з обсягу вибірки та дисперсії ознаки в генеральній сукупності. Серйозну проблему в зв’язку з забезпеченням репрезентативності вибірки створюють систематичні зміщення. Вони виникають за умови невірних статистичних даних щодо параметрів генеральної сукупності, занадто малого (статистично незначущого) обсягу вибірки, неправильної організації процедури відбору одиниць з визначеної сукупності (наприклад, був порушений принцип випадкового влучення одиниць в вибірку, списки одиниць сукупності були неповними чи неточними і т.і.).
Як було зазначено вище, необхідність побудови вибірки викликана неоднорідністю генеральної сукупності за цілим рядом ознак. Мірою такої неоднорідності генеральної чи вибіркової сукупності за певною ознакою виступає дисперсія. Ця величина вказує на середнє відхилення значень ознаки у вибірці чи генеральній сукупності від середнього значення. Чим більшою є дисперсія (неоднорідність ознаки), тим більшою треба зробити вибірку для забезпечення її репрезентативності.
Об'єкти репрезентації (одиниці відбору) - сукупності елементів, виділені в генеральній сукупності за важливими з погляду цілей дослідження критеріями на кожному з етапів відбору (наприклад, за критерієм “тип поселення” виділяють такі сукупності, як мешканці міст та сіл, у місті – мешканці різних районів і т.д.). Перелік одиниць сукупності, з якої вилучається певна її частина, складає основу вибірки.
Одиниці спостереження - елементи сформованої вибірки, що під час дослідження виступають безпосереднім джерелом соціальної інформації.
У випадку одноступеневої вибірки об'єкти репрезентації й одиниці спостереження будуть збігатися, тому що побудова вибірки включає лише один етап, на якому відразу ж й визначаються ті, хто буде надавати нам необхідну інформацію (відповідати на питання анкети, брати участь у експерименті чи спостереженні). Наприклад, при організації дослідженні на підприємстві, де працюють 1200 чоловік (генеральна сукупність), можна, використовуючи один етап, зі списку його співробітників випадковим чином вилучити 200 одиниць, які складатиме вибіркову сукупність. Якщо ж побудова вибірки включає декілька етапів, на кожному з етапів відбираються об’єкти репрезентації та лише на останньому – одиниці спостереження.
Основними способами формування вибіркової сукупності є випадковий (імовірнісний) та цільовий відбір, які, в свою чергу, включають декілька різновидів.
При випадковому (імовірнісному) відборі використовується принцип рівної чи практично рівної імовірності влучення кожної з одиниць сукупності до вибірки. Простий випадковий відбір передбачає наявність повного пронумерованого списку членів генеральної сукупності, тобто основи вибірки (списки співробітників підприємства, студентів вузу, телефонних абонентів, номери посвідчень, домові книги). З нього випадковим чином вилучається певна кількість одиниць, яка встановлюється за відповідною формулою (у таблиці 4 наведені деякі з них [16, с. 274]).
Таблиця 4