Питання про оптимальний обсяг вибіркової сукупності є достатньо спірним. Вище вже були розглянуті деякі принципи визначення обсягу вибірки, тому зупинимо увагу на інших аспектах цієї проблеми.
На рішення дослідника відносно обсягу вибірки суттєво впливають міркування фінансового характеру, бажання застосувати матеріальні ресурси якомога раціональніше та, з іншого боку, охопити дослідженням стільки осіб, скільки буде необхідно для одержання максимально достовірної інформації.
Як було зазначено вище, обсяг вибірки напряму залежіть від ступеню однорідності сукупності, яка вивчається. Досліджувана сукупність є тим менш однорідно, чим більша кількість ознак їй притаманна. Який би об’єкт дослідження ми ні обрали, одиниці, які в нього входять, - групи людей та конкретні індивіди – завжди розрізнятимуться за статтю, віком, освітою, професією чи іншими ознаками. Треба зазначити, що різні ознаки досліджуваної сукупності мають різну ступінь неоднорідності – розсіювання, яка для кількісних ознак (вік, стаж роботи, доход та ін.) визначається показником дисперсії. В зв’язку з тим, що у формулу для визначення обсягу вибіркової сукупності входить показник дисперсії лише однієї ознаки, треба брати той з них, якій є найбільшим (тобто дисперсію найбільш “розсіяної” ознаки).
Звичайно ж, немає необхідності відображати у вибірці з метою подальшого вивчення всі властивості досліджуваного об’єкта, але найбільш значущі з точки зору впливу на об’єкт. Чім більш змістовним та детальним буде аналіз, чім більше властивостей даного об’єкта ми беремо до уваги в їх сполученні, тим більшим повинен бути обсяг вибірки. Це пов’язано з тим, що за кожною з ознак досліджувані “діляться” на підгрупи, порівняння яких буде статистично обґрунтованим тільки за умови достатньої їх чисельності. Таким чином, кількість можливих підгруп у вибірці безпосередньо впливає на її обсяг. Як визначити цю кількість?
Для вирішення цього завдання дослідник складає крос-табуляції, в яких зазначає ознаки з відповідними градаціями. Наприклад, якщо планується встановлення зв’язку між освітою (ознака з двома градаціями – “Середня спеціальна” та “Вища”) та рівнем задоволеності працею (три градації: “Повністю задоволений”, “Задоволений, “Не задоволений”) внаслідок крос-табуляції одержимо 2х3=6 підгруп. Статистично значимою вважається чисельність підгрупи у 25-100 осіб (в залежності від необхідного досліднику рівня значимості та, відповідно, помилки вибірки). Таким чином, в даному випадку достатнім буде обсяг вибірки у 150-600 осіб в залежності від припустимої помилки вибірки.
В багатьох випадках доцільно спиратися на досвід, накопичений дослідниками при проведенні вибіркових обстежень та орієнтує на той чи інший обсяг вибірки в залежності від масштабу та характеру дослідження. Так, “типові” вибірки для загальнонаціональних опитувань з проблем молоді варіюють у межах 1000-2500 респондентів (в залежності від кількості підгруп, що підлягають аналізу), для регіональних опитувань – від 200 до 500 (при аналізі багаточисельних підгруп обсяг регіональної чи спеціальної вибірки може збільшуватися до, мінімум, 1000 осіб).