Кожний дослідник, розробляючи свою стратегію наукового пошуку, визначає, яким чином можна досягти кінцевої мети дослідження, тобто одержати нове теоретичне знання або практичний результат. Можливим орієнтирами дослідницького пошуку виступають напрацьовані протягом тривалого періоду розвитку уявлень про навколишню дійсність принципи, прийоми, методи її пізнання. У перекладі з грецької метод (methodos) означає шлях дослідження, пізнання. Те, чи приведе цей шлях до бажаної мети ціною найменших зусиль, чи все ж таки буде тернистим та повним перешкод, залежіть від багатьох умов – від складності розв’язуваного завдання, від ступеню розробленості досліджуваної проблеми, від соціальних умов, які можуть як сприяти одержанню об’єктивної інформації, так й гальмувати цей процес. Водночас, важливого значення набуває ступінь оволодіння дослідником науково обґрунтованими прийомами та методами одержання нової інформації, рівень його методологічної культури.
Метод – це систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату на основі конкретних принципів пізнання та діяльності. Обрати конкретний метод дослідження означає уявити, яким чином та за допомогою яких засобів можна прояснити пізнавальну невизначеність, розв’язати практичну проблему. Таким чином, система наукових методів слугує своєрідним компасом, якій вказує досліднику напрямок його дій, спрямовує та оптимізує науковий пошук.
Методи, поряд з найбільш загальними принципами, формами та способами наукового пізнання, є складовими методології пізнавальної діяльності (від грецьк. – methodos та logos – слово, вчення). Треба відзначити, що методологія охоплює не тільки найбільш загальні питання обґрунтованості методів дослідження, достовірності спостережень, критеріїв підтвердження чи спростування наукових теорій. Вона торкається й процедурних аспектів організації дослідження, тобто слугує своєрідним містком між теоретичними основами дослідницького процесу та його практичним базисом.
Протягом свого розвитку, мабуть, жодна наука (особливо це стосується наук соціально-гуманітарного напрямку) не генерувала якогось універсального методу чи методологічного підходу, якій був би придатний для розв’язання всіх без виключення наукових завдань. Водночас, намагання досягнути певного методологічного ідеалу сприяли вдосконаленню методичних прийомів та процедур, які дозволяли одержувати все більш достовірні та надійні результати та розробляти адекватні засоби оцінки об’єктивності та обґрунтованості нового знання.
Поняття методології може розглядатися у різних аспектах, але, застосовуючи критерій загальність/конкретність, можна виділити декілька її рівнів - загальнонаукову методологію, методологію конкретної галузі наукового знання чи напрямку наукових досліджень (зокрема, соціальних), методологію конкретного наукового дослідження.