| Пункт шкали | Респонденти (n = 100) | Всього | ||||||
| А | Б | В | Г | ... | + | - | ||
| + | - | + | + | ... | ||||
| - | - | + | + | ... | ||||
| + | + | - | - | ... | ||||
| ... | + | + | - | + | ... | ... | ... | |
| Всього | + | ... | ||||||
| - | ... |
Нехай на стійкість перевіряються декілька шкал з загальною кількістю пунктів, яка дорівнює 10 (випробуваннями охоплено 100 респондентів). З даних, наведених у таблиці, можна бачити, що найбільшу стійкість демонструє пункт 1, (90 збігів) найменшу – пункт 3 (лише 73 збіги). Особливу увагу слід звернути на відсутність збігів у відповідях найбільш послідовних респондентів; в даному випадку це респонденти А та Г – перший не повторив свого вибору щодо пункту 2, другий – щодо пункту 3. За результатами вимірювань розраховується коефіцієнт стійкості для кожного пункту шкали:
Кст = nзб / n , де
nзб – кількість пар відповідей, які повністю збігаються,
n – загальна кількість респондентів
Наприклад, для пункту 1 Кст = 90/100 = 0,9 (90%), що є дуже високим показником стійкості вимірювання. В разі, якщо значення коефіцієнту суттєво відрізняється від 1 – максимального значення – пункт шкали потребує переформулювання.
Іншім способи встановлення рівня стійкості шкали є її “розщеплення” на декілька однакових за смислом, але змістовно різним. Відповіді респондентів на схожі питання повинні максимально збігатися.
Для визначення стійкості шкали можна залучати експертів, які оцінюють, наскільки однозначно інтерпретуються ті чи інші пункти шкали.
В разі, якщо нестійкість демонструє багатопунктова шкала, є можливість зменшити помилку вимірювання, укрупнюючи градації шкали. Звичайно ж, ця процедура є правомірною лише у разі, якщо здійснювані зміни не призводять до втрати інформації та не суперечать здоровому глузду.