Соціальний експеримент дозволяє одержати інформацію стосовно, мабуть, будь-якої соціальної проблеми. Це обумовлює різноманіття видів соціальних експериментів, які застосовуються для вивчення діяльності професійних колективів ЦССМ, ефективності навчання та підвищення кваліфікації працівників системи соціального захисту, результативності заходів, спрямованих на соціальний захист та соціальну роботу з молоддю та ін.
За сферою, до якої належить об’єкт дослідження, соціальні експерименти можуть бути охарактеризовані як соціологічні, соціально-педагогічні, соціально-психологічні, управлінські та ін. Часто соціальне експериментування спирається на міждисциплінарну дослідницьку стратегію, поєднуючи, наприклад, цілі педагогічного та соціально-психологічного дослідження того чи іншого об’єкта.
Прикладом такого дослідження було вивчення впливу стилів лідерства на різні аспекти діяльності дитячого колективу, для чого у три з чотирьох задіяних у експерименті груп (одна була контрольною) були призначені керівники, які застосовували різні стилі лідерства: перший стиль умовно позначили як авторитарний, другий – як демократичний, третій – як ліберальний. За таким критерієм, як ефективність праці, найгірші результати продемонструвала група з “ліберальним” керівником; діяльність в двох інших групах була достатньо ефективною. Підвищена мотивація спостерігалася у “демократичній та “ліберальній” групах; у “авторитарній” фіксувалося тимчасове зниження ефективності праці у відсутності лідера. По відношенню до лідера демонструвалися наступні установки: залежність, прояв підкорення, потреба в ухваленні, втрата індивідуальності, мала кількість проявів оригінальності у групі з авторитарним лідером; у групі з демократичним керівництвом була відзначена гарна узгодженість дій її членів. По відношенню до інших членів групи у “демократичній” групі була відзначена згуртованість, дух співробітництва та взаємодопомоги, у “ліберальній” – відсутність дисципліни, окремі прояви агресивності, у “авторитарній” - агресивність чи, навпаки, апатія та устремління до володарювання у деяких членів групи. Коли з експериментальними цілями був порушений процес праці (переміщені деякі предмети у відсутність лідера), члени “демократичної” та “ліберальної” груп зайнялися виправленням безладу, тоді як у “авторитарній” групі спостерігалися суперечки та вибухи агресивності щодо інших членів групи [100, с.567].
В залежності від дослідницького завдання соціальні експерименти бувають науковими, практичними та методичними. Наукові експерименти спрямовані на одержання нового наукового знання у відповідності до висунутої гіпотези. Практичні передбачають пошук нових форм та засобів управління об’єктом, процесом, явищем (наприклад, розробка заходів з підвищення ефективності навчання, вдосконалення організації праці в установі чи організації і т.і.). Метою методичних експериментів є перевірка придатності певних методик, наприклад, соціологічних анкет, тест-опитувальників і т.д.
За логічною структурою доведення гіпотез виділяють паралельні та послідовні експерименти. У паралельному експерименті задіяні дві групи – експериментальна та контрольна, що є ідентичними за умовами, характером діяльності, контрольним характеристикам, однак розрізняються за наявністю експериментального фактору, дія якого розповсюджується тільки на експериментальну групу. Так, якщо досліджується вплив стилю керівництва, скажімо, колективом структурного підрозділу ЦССМ на ефективність праці підрозділу, контрольна та експериментальна група можуть формуватися з працівників, наприклад, двох структурних підрозділів установи, але характер їх діяльності, соціально-демографічні та інші характеристики повинні бути максимально схожими. Розбіжність між групами полягатиме у тому, що в одній групі – експериментальній - з дослідницькими цілями буде змінено стиль керівництва, в контрольній групі він залишатиметься без змін. Значення залежної змінної у кожній групі замірюється до початку дії стимулу (попередній замір), та після того, як експериментальна група зазнала впливу стимулу (контрольний замір). Висновок щодо впливу стимулу робиться на підставі порівняння оцінок попереднього та контрольного замірів (див. таблицю 12). Суттєвість розбіжностей у показниках діяльності двох груп встановлюється за допомогою відповідних статистичних критеріїв.
Таблиця 12