Анкетне опитування

Реалізація методу анкетного опитування передбачає застосування спеціального опитувальника – анкети, що самостійно заповнюється респондентом. Анкета (від фр. enquete - “розслідування”) - це упорядкований набір питань та висловлювань, що оформлений у вигляді опитувального бланку. Питання анкеті – звернене до респондента висловлювання, яке націлене на отримання від нього інформації за темою дослідження.

Незважаючи на домінуючу у масовій свідомості думку про те, що складання анкети є справою не дуже складною, ця процедура потребує не тільки значних інтелектуальних зусиль, але й високого рівня професіоналізму дослідника. Зміст анкети визначається метою та завданнями дослідження, висунутими гіпотезами. У анкеті не повинно бути “випадкових питань”, тобто таких, що не сприяють розв’язанню дослідницьких завдань чи не виконують якихось інших функцій, зокрема, включення респондента у ситуацію опитування (вступні питання), перевірки наданої інформації (контрольні питання) і т.д. За допомогою питань анкети, точніше, відповідей респондентів на ці питання, вимірюються ті чи інші сторони об’єкта дослідження. Щоб підкреслити зв’язок дослідницьких завдань з питаннями анкети іноді у робочому варіанті програми застосовують таку схему:

1 завдання – питання №№_____

2 завдання – питання №№_____

3 завдання – питання №№_____

Ця схема фіксує відповідність змісту анкети програмним установкам дослідника.

Композиція анкети визначається не тільки переліком вирішуваних завдань; вона повинна враховувати психологію респондентів, особливості їх сприйняття проблеми дослідження. Виходячи з цього, питання початкової частини анкети спрямовані на пробудження інтересу респондентів до опитування, поступове їх включення в роботу, другої – безпосередньо на одержання інформації за темою дослідження, третьої – заключної – на психологічне розвантаження.

Після розробки анкети її слід випробувати на обмеженій вибірці респондентів (це, як правило, найбільш доступний для дослідника об’єкт). Випробування (пілотаж) дозволяє виявити неправильно сформульовані питання (багатозначні, незрозумілі для респондентів і т.і.), незручні схеми кодування відповідей. Про наявність помилок, допущених при розробці анкети, може свідчити не тільки безпосередня реакція респондентів, але й деякі інші індикатори: якщо більше 80% респондентів вибирають одну й ту ж саму відповідь чи близько 50% вибирають варіант “важко відповісти”, можна зробити висновок, що дане питання “не працює”, тобто не дозволяє диференціювати респондентів за заданим критерієм.

Пілотаж також дозволяє встановити, та за необхідністю – відрегулювати тривалість опитування. Лише після відповідної корекції за результатами пілотажу анкета підлягає тиражуванню.

Навіть після одержання заповнених респондентами анкет інформацію, яка в них міститься, ще не можна вважати готовою для введення у комп’ютер. Перш за все, необхідно зробити перевірку якості анкетних даних, відбракувати зіпсовані анкети та відредагувати ті, що підлягатимуть подальшому опрацюванню. Наприклад, якщо у якихось анкетах деякі питання залишені без відповіді, за рішенням керівника проекту ці анкети можуть опрацьовуватися; тоді за відповіді на такі “проігноровані” питання умовно приймають варіант “Немає відповіді” (як правило, комп’ютерні програми опрацювання даних надають таку можливість).

Найбільш розповсюдженим різновидом цього виду опитування є роздаткове анкетування. На відміну від інших видів анкетування, в даному випадку між запитуючим та респондентом встановлюється контакт, що дозволяє не тільки безпосередньо ознайомити респондентів з метою дослідження, правилами заповнення опитувальника, але й відповідати на їх запитання, якщо такі виникнуть під час заповнення анкети. Якщо респондент заповнив анкету неповністю чи неякісно, існує можливість запропонувати йому відповісти на пропущене питання чи більш чітко позначити зроблений вибір.

Як правило, матеріали опитування підлягають опрацюванню за допомогою комп’ютеру. Для цього кожний варіант відповіді на запитання анкети позначається цифрою, яку обводить респондент, обираючи дану позицію. Якщо інформація заноситься на електронні носії за допомогою сканера, тобто не вручну, для позначення можливих виборів навколо кожної з позицій відповідей розташовуються прямокутники, в яких респондент й робить спеціальну позначку.

 

Запитання Запитання

1 _________ __________

 

2 __________ варіанти ___________ варіанти

3 __________ відповідей ___________ відповідей

 

При тиражуванні анкет треба враховувати можливість втрат інструментарію, внаслідок чого їх кількість слід роботи більшою за обсяг вибіркової сукупності.

Розглянемо особливості організації та проведення інших видів анкетування, які можуть застосовуватися у дослідницькій діяльності ЦССМ.

Поштове опитуванняполягає у розсилці анкет по пошті за спеціально відібраними адресами. Заповнені та надіслані дослідникам анкети підлягають сортуванню з тим, щоб забезпечити відповідність вибірки параметрам генеральної сукупності. Якщо, наприклад, при опитуванні молоді регіону частка анкет, надісланих сільськими мешканцями, складає у загальному масиві 20%, в той час як їх частка у генеральній сукупності (молодь регіону) не перевищує 15%, частину анкет респондентів цього віку слід відібрати з масиву випадковим чином. Означена процедура має назву перезважування масивів. Інша процедура, яка здійснюється з метою підвищення репрезентативності даних, - ремонт вибірки. Він полягає у доборі у вибірку (додатковому опитуванні) респондентів тієї категорії, кількість анкет яких є недостатньо для забезпечення репрезентативності вибірки.

Основною проблемою, що завжди виникає при проведенні опитування за допомогою пошти, є забезпечення достатньої кількості повернених анкет. Цей недолік можна подолати декількома способами:

- розсилка великої кількості (декілька тисяч та більше) анкет;

- багатохвильове опитування (анкети розсилаються респондентам декілька разів); як свідчить дослідницький досвід, за умов “двохвильового” охоплення населення міста опитуванням повертання анкет сягає 60-70%, а для найбільш активних категорій – навіть 90%;

- повідомлення потенційних респондентів про можливість участі у опитуванні за допомогою ЗМІ, по пошті, телефону;

- заохочення участі у опитуванні (моральне та матеріальне).

Крім низької активності респондентів, під час поштового опитування можуть виникати й деякі інші складнощі, а саме:

1. Низька репрезентативність даних внаслідок зсувів вибірки за деякими ознаками. Наприклад, більша частина заповнених та відісланих дослідникам анкет належіть соціально активним індивідам певного віку, з порівняно високим рівнем освіти і т.і.

2. Ефект “третіх осіб” під час поштових опитувань; він знаходить максимальний прояв в зв’язку з тим, що дослідника немає поруч із респондентом, та процес заповнення опитувальника ніким не контролюється, іноді набуваючи навіть колективного характеру.

3. Можливість устарівання списків адресатів до моменту розсилки анкет. Подолати цей недолік можна після отримання заповнених анкет, корегуючи вибірку за соціально-демографічними параметрами (стать, вік), освітою і т.і. для того, щоб вона була максимально ідентичною генеральній сукупності за базовими ознаками.

4. Процес заповнення та відсилки анкет може розтягнутися у часі.

Водночас, даному методу властиві й безсумнівні переваги.

1. Низькі витрати на організацію та проведення опитування. З цією задачею може упоратися невелика група дослідників, до того ж процедура дозволяє зекономити кошти на оплату роботи анкетерів. Навіть багатохвильове опитування виявляється в декілька разів більш економічним, ніж звичайне анкетування, чи, тим більш, інтерв’ю.

2. Відсутність взаємного впливу анкетера та респондента.

3. Можливість охоплення значних територій, включаючи важкодосяжні райони.

4. Більш висока готовність респондентів відповідати на делікатні (сенситивні) питання, тобто такі, що торкаються приватних, інтимних сторін їх життя, гострих соціальних проблем. Метод забезпечує високу суб’єктивну анонімність опитування, гарантуючи більшу щирість опитуваного. До того ж респондент обирає для заповнення анкети зручний для нього час.

5. Добровільність участі в опитуванні гарантує добросовісне та відповідальне ставлення до цієї процедури з боку респондента.

Пресове опитуванняпередбачає публікацію анкети на сторінках друкованих ЗМІ. Для цього виду анкетування характерним є те, що кількість осіб, які заповнюють та надсилають дослідникові анкету, похідна від чисельності передплатників видання, а їх особливості визначаються специфікою останнього. Як й під час поштового опитування, на призов дослідників заповнити анкету відкликаються далеко не всі – лише найактивніші респонденти, що, з одного боку, забезпечує відповідальне ставлення до процедури, але з іншого, вносить корективи у вибірку, знижуючи її репрезентативність. Кількість таких активістів, за відсутністю належного (як правило, матеріального) стимулювання виявляється дуже малою. Відсилка заповненої респондентом анкети в даному випадку не є випадковою подією, таким чином, вона не відповідає статистичному розподіленню випадкових подій, яке надає можливість застосувати закон великих чисел для оцінки характеристик генеральної сукупності за параметрами вибірки.

До того ж, в зв’язку з відсутністю у дослідника відомостей щодо генеральної сукупності практично неможливо оцінити зсув вибірки за тими чи іншими параметрами. Пресова анкета не може бути великою за своїм обсягом, не дозволяючи тим самим дослідити проблему детальним чином. До того ж, на процес її заповнення може впливати найближче соціальне оточення респондента.

Пресовому анкетуванню властиві ті ж переваги, що й поштовому: метод є порівняно економічним та, за певних умов, оперативним засобом отримання важливої інформації щодо досліджуваної проблеми.