| Форми поведінки | Ухвалюю | Не ухвалюю, але в деяких випадках допускаю | Ставлюся нейтрально | Засуджую | Важко відповісти |
| Агресивність, озлобленість | |||||
| Самогубство | |||||
| Крадіжки у громадян | |||||
| Крадіжки у держави | |||||
| Наркоманія, токсикоманія | |||||
| Благодійність | |||||
| Містицизм | |||||
| Демонстрації, страйки | |||||
| Еміграція | |||||
| Зловживання алкоголем | |||||
| Проституція | |||||
| Шантаж | |||||
| Вільне сексуальне життя |
В даному випадку при заповненні таблиці у респондента може виникнути своєрідна інерція надання відповідей на однотипні запитання, які розташовані на початку списку (вони передбачають оцінку явищ, які з точки зору моральних норм є однозначно негативними). Для того, щоб уникнути монотонності виборів відповідей, у список “несподівано” вводиться контрастуюче з попередніми явище – “благодійність”.
Взаємовплив питань виявляє себе не тільки в таблицях, він властивий й нетабличним питанням (так званий “ефект випромінювання”). В такий ситуації теж доцільно застосовувати буферні питання. Вони також застосовується при переході від однієї теми до іншої, роблячи його більш плавним.
Текст таблиць бажано розміщувати на одному аркуші, інакше у респондентів можуть виникнути ускладнення у його розумінні, що призведе до спотворення інформації.
Вагомою перевагою закритих питань є те, що сукупність наданих на них під час опитування відповідей є матеріалом, фактично готовим для послідуючого опрацювання (за умови якісного заповнення опитувальника), не говорячи вже про те, що й сама процедура вибору респондентом відповідей на таки питання є стислою у часі.
По відношенню до цілей дослідження можна виділити наступні види питань анкети: програмно-тематичні, метою яких є отримання інформації безпосередньо про досліджуваний об’єкт; процедурні, які спрямовані на оптимізацію процесу опитування (контактні питання, питання-пастки, питання-фільтри, буферні, контрольні питання ті ін.); статусно-кваліфікаційні питання.
Практика розробки та застосування опитувальників у соціальних дослідженнях дозволила визначити основні вимоги, яким необхідно слідувати для підвищення якості одержуваної інформації та запобігання критики з боку респондентів. Відзначимо основні з них.
1. Формулювання питання повинно бути зрозумілим для респондента; слід уникати застосування спеціальних термінів та сленгу, а також багатозначних формулювань типу “Як часто Ви відвідуєте кіно, театр, естрадні концерти?”
2. Застосовані фрази не повинні бути занадто довгими (бажано, щоб вони включали не більш 11-13 слів) та громіздкими. Якщо речення не вдається зробити лаконічними, доцільно розбити його на декілька більш простих та виділити основне іншим шрифтом.
3. Слід запобігати тенденційних суджень, тобто таких, які неявно вказують респонденту, яка відповідь є бажаною. Наприклад “Чи підтримаєте Ви заборону абортів, якщо це дозволить врятувати українську націю від вимирання?” Менш очевидними будуть “підштовхування” респондента посиланнями на авторитетних осіб (“Чи згодні Ви з думкою академіка N...?”), застосування занадто емоційно-забарвлених слів (“безвідповідальна влада”, “ризиковані засоби”). Ще одним способом нав’язування респондентам власної думки є обмеження альтернатив відповіді в закритому питанні чи виключення позиції “інша відповідь”, “важко відповісти”, “мене це не цікавить”) [35, с.100].
4. Небажаним є застосування у формулюваннях заперечень. Наприклад, фразу “Чи згодні Ви з тим, що матеріальну допомогу слід надавати не всім сім’ям з дітьми, а тільки тим, які її дійсно потребують?” слід замінити на ствердну “Чи згодні Ви з тим, що матеріальну допомогу слід надавати тільки тим сім’ям з дітьми, які її дійсно потребують?”
Іноді при проведенні досліджень з молодіжної проблематики застосовують змішану дослідницьку стратегію. Наприклад, на першій стадії проблема зондується за допомогою опитування експертів, потім здійснюється масове анкетування великих сукупностей респондентів. Після аналізу результатів анкетування виділяють окремі групи респондентів, які охоплюються глибинними інтерв’ю. Така стратегія є можливою, наприклад, при вивченні життєвих планів молоді та їх реалізації [54, с.106]. На першому етапі опитуванню підлягають вчителя та батьки, на другому методом групового анкетування опитуються учні-випускники; на третьому (панельне дослідження) ті випускники, яких вдалося розшукати через декілька років, опитуються за допомогою глибинних інтерв’ю.