У всьому різноманітті існуючих на сьогодні тестових методик можна умовно виділити такі групи:
1.“Об’єктивні” тести, до яких відносять, перш за все, апаратурні вимірювання (тестування із застосуванням спеціальних приладів) психофізіологічних якостей індивіда, зокрема, швидкості реакції, здатності до сенсорних розрізнень (звуків, фігур, температури та ін.), наявності музичного слуху та ін., та тести-самозвіти, які є сукупністю упорядкованих стандартизованих завдань, де кожне запитання чи судження (як правило, дихотомічного характеру) супроводжується варіантами можливих відповідей чи передбачає вибір позиції на шкалі оцінок (шкальні техніки). Відповіді на стандартизовані запитання можуть характеризуватися як правильні чи неправильні; за допомогою ключа отримані бали сумуються у індекс.
2. Нестандартизовані тест-опитувальникиз питаннями відкритого характеру (такими, що передбачають самостійне формулювання відповідей на порушене запитання).
3. Проективні техніки– спрямовані на виявлення якостей та властивостей, що не усвідомлюються індивідом та знаходять свій прояв в умовах стимулювання конкретної ситуації (тест Роршаха, тематичний апперцепційний тест Меррея - ТАТ, фрустраційний тест Розенцвейга, тест кольорових відношень Люшера, приклад застосування якого у вивченні професійної ідентифікації молоді наводиться у додатку 4, та ін.). На відміну від стандартизованих методик, проективні не передбачають наявності “правильних” відповідей. Їх перевагою є те, що опитуваний не може однозначно визначити мету дослідження, не здогадується про спосіб інтерпретації результатів виконання завдання. Незважаючи на використання чітких схем тлумачення одержаної від опитуваного інформації, її аналіз має скоріше якісний, нематематичний характер та припускає певний суб’єктивізм з боку дослідника. Ступінь наближення наданих дослідником оцінок до об’єктивних напряму залежить від рівня його професіоналізму та досвіду діагностичної діяльності.
До проективних технік також відносять:
- методики аналізу продуктів творчості – вони передбачають інтерпретацію дослідником зображень певних об’єктів, що створюються індивідом відповідно до тестового завдання (наприклад, тест “Неіснуюча тварина”, методика для дітей “Моя сім’я” та ін.);
- методики доповнень – згідно до завдань таких методик особі, яка тестується, пропонують завершити речення, фразу і т.п.;
4. Діалогічні техніки – бесіди, інтерв’ю, ігри.