Опитування експертів можуть здійснюватися у різних формах, вибір яких залежіть від мети дослідження, термінів його проведення, а також від обсягів наявних ресурсів (матеріально-технічних, інформаційних, людських та ін.). Застосування різних критеріїв класифікації експертних опитувань дозволяє виділити наступні їх форми:
1. В залежності від кількості осіб, які одночасно задіяні у опитуванні: індивідуальне та колективне.
2. За формою одержання експертних оцінок: очне та заочне; усне та письмове; одноетапне та багатоетапне (ітеративне).
3. В залежності від типу процедури прийняття рішення: консенсус та більшість.
4. За видом експертної оцінки: думка, рекомендація, рішення.
Одним з основних різновидів колективного, очного та, як правило, одноразового опитування експертів є “мозковий штурм” (“мозкова атака” “колективне генерування ідей”).
Мозковий штурм–метод одержання експертних оцінок шляхомобговорення проблеми таким чином, щоб стимулювати творчу активність учасників, їхню реакцію у вигляді конкретних ідей, пропозицій. Методу притаманна висока ефективність: 6 експертів за годину можуть висунути до 150 ідей. Це досягається завдяки так званому ефекту сінергії: нове знання, що одержується під час обговорення, не є простою сумою знань окремих експертів, воно містить нову якість, тобто не може досягатися шляхом індивідуального опитування експертів.
Для того, щоб забезпечити максимальну ефективність процедури, необхідно додержуватися наступних правил:
1. виключити будь-які критичні зауваження, знаки недовіри до думок інших учасників; запобігати явної підтримки одних та осудження інших;
2. не підміняти судження учасників дискусії власними судженнями, не завершувати фрази інших своїми словами, не перефразовувати їх думки;
3. намагатися висловлюватися лаконічно, надаючи таку можливість й іншим учасникам дискусії;
4. висувати якомога більше ідей та пропозицій; підхоплювати та розвивати пропозиції, запропоновані іншими.
Участь у дискусії експертів приблизно однакового рівня компетентності певним чином дозволить запобігти “тиску авторитетів”, взаємного нав’язування думок. Тривалість процедури зазвичай не перевищує 45 хвилин та за необхідністю може передбачати застосування прийомів розрядки, зняття психологічної напруги. Всі висловлювання експертів підлягають чіткій реєстрації, що на послідуючому етапі дозволяє проаналізувати одержану інформацію та сформулювати варіанти розв’язання проблеми.
Мозковий штурм застосовується у соціальній та дослідницькій практиці у двох основних варіантах - простому, за яким робота ведеться без якогось чіткого сценарію, та синектичному, що спирається на заздалегідь розроблений сценарій та розподіл ролей між учасниками.
Як правило, у рамках синектики генерується і потім обговорюється невелика кількість альтернатив. Робоча група складається з 5-7 чоловік; бажано, щоб вони були психологічно сумісними, товариські налаштованими один до одного, із аналітичним типом мислення.
Для того, щоб уникнути хаотичності у обговоренні проблеми, учасникам дискусії привласнюються ролі: модератора, який очолює робочу групу, стежить за тим, щоб дискусія не відхилялася від заданої проблематики та не входила у площину взаємної оцінки компетентності одним іншого; аналітиків – розкривають стан явища, можливі тенденції його розвитку; генераторів – виробляють нові ідеї; аніматорів – пожвавлюють дискусію; селекторів – оцінюють та відбирають найбільш вдалі та плідні ідеї.
Мозковий штурм може застосовуватися не тільки для одержання експертних оцінок. Він є дуже ефективним засобом формування навичок самостійного, критичного мислення, роботи у групі, сприяє розвитку аналітичних здібностей індивіда, активізує процес навчання, орієнтує на активний діалог, демократичний стиль міжгрупового спілкування, завдяки чому використовується у педагогічній практиці та при проведенні тренінгів у сфері соціальної роботи.
У практиці соціальної роботи й управлінській діяльності активно використовуються й інші форми розробки та прийняття колективних рішень (дискусія, нарада і т.д.). Зокрема, нарада проводиться у відповідності до заздалегідь складеного регламенту, якій включає такі процедури, як доповідь, її обговорення, виступи, зачитування завчасно розробленого проекту рішення, послідуюче обговорення та прийняття рішення.
Метод «Дельфи» (метод евристичного прогнозування) – це індивідуальна, багатоетапна (ітеративна), заочна форма експертного опитування. Її сутність полягає у генеруванні узгоджених думок шляхом багаторазового повторення опитування експертів. Заочний характер висування альтернатив забезпечує (якщо це необхідно) анонімність висловлювань. На відміну від попередньої процедури, учасникам дозволяється критикувати ідеї, що висуваються під час опитування. На першому етапі процедури експерти у спеціальних картках фіксують ідеї з приводу обговорюваної проблеми, які повідомляються учасникам експертної групи. При цьому висловлені думки можуть підлягати аргументованій критиці, під впливом якої деякі експерти змінюють свою позицію. Ці зміни фіксуються на другому етапі опитування. Процедура продовжується, доки не буде досягнуто узгодженості позицій експертів.
Ті чи інші форми експертного опитування демонструють свою ефективність у вирішенні широкого кола нагальних проблем у сфері соціальної роботи. Їх застосовують у практиці управління соціальними об’єктами (групами людей, колективами), у побудові моделей та прогнозів розвитку соціальних процесів у молодіжному середовищі, у тих чи інших сферах її практичної діяльності – освітньої, професійної, громадської та ін., розробці соціальних програм сприяння розвиткові молоді, перевірки ефективності здійснених соціальних заходів. Експертні опитування є важливим засобом одержання наукової інформації (на розвідувальному етапі дослідження та у ролі самостійного методу) та оцінки її спроможності. Вищезазначене робить метод затребуваним та авторитетним як для науковців та управлінців, так й для практичних соціальних працівників.