Значна кількість дослідницьких завдань у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю пов’язана з вивченням процесів, що відбуваються в малих групах. Це процеси становлення колективів, формування та розвитку системи відносин у навчальних групах – шкільному класі, студентській, слухацькій групі, - об’єднаннях за інтересами і т.д. Ефективним засобом вивчення означених процесів виступають соціометричні методи.
Соціометрія (від лат. “socius” – компаньйон, співучасник, “metrum” – вимірювання) – метод дослідження внутрішньогрупових відносин у групі. Провідним інструментом соціометричного дослідження можна вважати соціометричне опитування. Поняття соціометрії виникло наприкінці ХІХ ст. в зв’язку з вивченням впливу одних груп людей на інші. Методологія, техніка, процедури одержання та опрацювання соціометричної інформації запропонував у 30-ті роки ХХ ст. американський соціопсихолог Дж.Морено. Призначенням соціометрії вчений вважав створення умов для того, щоб жити з оточуючими у мирі та згоді, завдяки взаємній симпатії та повазі. Дж.Морено підкреслював, що психічне здоров’я людини залежить від її положення у внутрішній неформальній структурі відносин у малій групі; нестача симпатій спричиняє життєві негаразди. З ініціативи дослідника був створений терапевтичний театр, на сцені якого пацієнт програвав ті чи інші психічні стани та ролі, тим самим навчаючись навичкам дії в умовах певних ситуацій.
Про важливість методу соціометрії у практиці соціальної роботи свідчать виконувані ним функції:
- одержання знання щодо внутрішньогрупової структури відносин у навчальних та професійних колективах;
- покращення на основі отриманої соціометричної інформації внутрішньогрупових відносин шляхом управлінських впливів;
- сприяння розробці та прийняттю групових, колективних рішень.
Крім вказаних вище функцій, соціометрія є дуже ефективним методом підбору персоналу у професійні колективи (за умовою, що потенційні колеги вже мають певний досвід сумісної діяльності), в зв’язку з тим, що дозволяє врахувати характер їх взаємовідносин, установки, сформовані один щодо одного. Прийняття до відома соціометричної інформації створює умови для профілактики та зняття внутрішньогрупових конфліктів, що в свою чергу сприяє не тільки покращенню соціально-психологічного клімату у колективі, але й зростанню ефективності праці.
Безсумнівною перевагою методу є простота його реалізації, незначні витрати часу, матеріальних та людських ресурсів. Водночас, певні обставини можуть суттєво ускладнити дослідницький процес. До них, зокрема, можна віднести невміння дослідника чи неможливість налагодити контакт з членами групи, порушення норм професійної етики під час одержання та донесення до опитаних соціометричної інформації. Особливої важливості набуває комунікабельність та тактовність дослідника у разі опитування членів дитячих колективів; зокрема, не слід повідомляти опитаних про те, хто з них має, наприклад, низький рейтинг популярності у класі, з метою запобігання травмуючого впливу на дитячу психіку та погіршення стосунків між дітьми у групі.
Як було зазначено вище, об’єктом соціометричного опитування виступає мала соціальна група – реальне утворення чисельністю від 3 до 20 та більше осіб, які поєднані спільними ознаками та умовами діяльності, а також інтересами, цілями та відносинами та усвідомлюють свою належність до цього утворення. Занадто велика чисельність групи ускладнює налагодження безпосередніх особистих контактів кожного з кожним всередині групи. Та навпаки, якщо мова йде про взаємодію тільки двох чоловік, їх відносини рідко виходять за межі неформальних, переважно емоційних за своїм характером стосунків. У тріаді ж спілкування може розгортатися й у додатковій площині – у міжособистісному просторі.
Особливого значення членство у малих соціальних групах має для дітей та підлітків, бо воно забезпечує умови їх активного спілкування, навчання, засвоєння норм соціальної поведінки. Саме через належність до малих соціальних груп молоді індивіди поступово включаються у життєдіяльність суспільства. Соціальні групи, до складу яких входить індивід, можуть бути різними за своїм характером, структурою, принципом створення – тимчасовими та постійно діючими; сформованими на добровільній, примусовій, формальній основі чи за ознакою фактичної належності; відкритими, закритими та з обумовленим доступом; однорідними чи різнорідними за демографічними характеристиками (скажімо, ті, що об’єднують тільки молодь або змішані за ознакою віку, статі, професійної належності).
Предметом соціометрування є структура групи, яка включає формальний та неформальний аспекти. Формальна структура групирегламентується відповідними нормативними актами (устав організації чи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку, службові інструкції і розпорядження та ін.). Неформальна структура обумовлена особистими рисами кожного члену групи, його психологічними (характер, темперамент) та соціальними особливостями (потреби, інтереси, життєвий досвід, матеріальний статус), соціально-демографічними характеристиками (стать, вік, сімейний стан та ін.).
Для більш повного розуміння внутрішньогрупових процесів принципового значення набувають такі поняття, як “група членства” та “референтна група”. Відносини у межах першої виникають за суто формальним критерієм, внаслідок спільних просторових характеристик членів співтовариства. Референтним для індивіда є значиме коло спілкування. Не завжди референтні відносини та відносини членства є тотожними: індивід може ігноруватися групою, до якої формально належить, та (або) не визнавати значимість її членів для самого себе; водночас значимими для нього можуть бути люди, які не належать до групи, членом якої він є.
Соціометрія не тільки дозволяє одержати уявлення щодо структури відносин в групі, але й визначити соціометричний статус кожного її члена.
Внутрішньогруповий (соціометричний) статус – це місце, яке займає суб’єкт в системі життєдіяльності групи. Динамічним проявом соціометричного статусу індивіда є виконувана ним соціальна роль. Статус та роль індивіда формуються під впливом ставлення членів групи до виконання ним відповідних функцій та обов’язків, його особистісних рис; вони також залежать від статусу самої групи, її місця у більш широкому контексті соціальних відносин.
На визначення структури ролей всередині малої групи, конкретизацію положення індивідів у системі внутрішньогрупових відносин й спрямоване соціометричне дослідження.