Як й будь-яке наукове дослідження, соціометричне опитування включає декілька послідовних етапів.
На підготовчому етапі з’ясовується дослідницька проблема, визначається об’єкт дослідження, розробляється та підлягає випробовуванню інструментарій, основний етап дозволяє одержати необхідну інформацію, на заключному етапі вона підлягає опрацюванню та аналізу, представляється у табличному та графічному вигляді; за необхідністю за результатами проведення соціометрії розробляються рекомендації щодо покращання певних характеристик діяльності досліджуваного об’єкта (моральної атмосфери у колективі, системи формальних стосунків і т.і.).
Інструментарієм соціометричного опитування є соціометричні анкети (картки), які видаються респондентам разом із списком членів групи. Крім звернення до респондента, де пояснюється мета дослідження, спосіб заповнення інструментарію, надаються гарантії анонімності, соціометрична картка містить перелік запитань та завдань респонденту. Виходячи з того, що відповіді респондентів дозволяють відтворити структуру відносин у групі, кожне запитання анкети виступає свого роду критерієм, до якого прив’язується вибір чи відхилення одного індивіда іншим. Конкретна змістовна ситуація, яка є основою виборів та відхилень, що їх робить респондент під час опитування, називається соціометричним критерієм. Соціометричні критерії формулюються у вигляді питань анкети та виступають засобом з’ясування структури внутрішньогрупових відносин.
До основних типів соціометричних критеріїв відносять наступні:
- дихотомічний, який формулюється у вигляді питань дихотомічного типу (наприклад: “Чи обрали б Ви старостою вашої студентської групи?”);
вказується прізвище
- критерій ранжування; у відповідності до нього респондент присвоює кожному члену групи певний ранг або шляхом проставлення відповідних рангів напроти об’єктів вибору у картці, або шляхом упорядкування карток, що містять назви об’єктів (прізвища, імена, номери членів групи);
- прогностичний – дозволяє отримати від респондента оцінку його власного статусу у групі;
- позитивний (негативний): в даному випадку респондентові пропонується виділити у складі групи тих, з ким би він хотів (не хотів) займатися спільною діяльністю;
- офіційний (неофіційний); перший дозволяє з’ясувати формальну структуру відносин у групі (наприклад: “Кого з членів колективу Ви би хотіли бачити керівником організації, в якій Ви працюєте?”); другий спрямований на одержання інформації про неформальну структуру групи (наприклад: “З ким з членів колективу Ви би поділилися особистими переживаннями?”).
На вирішення питання про кількість критеріїв впливають наступні чинники: наскільки тривалими та тісними є стосунки між членами групи; які саме аспекти життєдіяльності групи цікавлять дослідника. Для більш повної картини внутрішньогрупових відносин недостатньо використовувати один чи два критерії. Водночас, непомірне збільшення їх кількості (понад сім) ускладнює завдання респондентів, може викликати їх справедливе невдоволення процесом опитування та відобразитися на якості одержаних результатів. Самі критерії доцільно розташовувати від найбільш простих до найскладніших.
Коли респондент не обмежується у кількості можливих виборів (може обрати стільки осіб, скільки вважає за потрібне), процедура матиме характер непараметричної. Одержана структура виборів, з одного боку, буде більш повної, з іншого ж, не завжди об’єктивної (зокрема, у разі, якщо респондент вимушений оцінювати своє ставлення до іншого члена групи, знаючи його недостатньо добре).
В разі наявності у інструкції щодо проведення опитування певних обмежень у кількості можливих виборів процедура носитиме характер параметричної. Така процедура знижує ризик одержання від респондента непродуманих відповідей. Узагальнення досвіду її застосування дозволяє рекомендувати наступне співвідношення між чисельністю досліджуваної групи та можливими соціометричними обмеженнями:
Кількість членів групи Соціометричні обмеження
32-36 1
32-36 2
32-36 3
32-36 4
32-36 5
32-36 6
32-36 7
Нижче наведений зразок соціометричної картки, в якій питання мають непараметричний характер:
| Прізвище члена групи | Критерії вибору | |||
| І | ІІ | ІІІ | ІV | |
Свою спрямованість на взаємодію з іншими членами групи респондент виражає за допомогою процедури вибору, що фіксується в соціометричній картці знаком “+”. Небажання взаємодіяти з іншим (іншими) у певній ситуації позначається знаком “-“ (процедура відхилення). Якщо респондент індиферентно ставиться до іншого (інших) членів групи, він позначає це знаком “0” (процедура опускання).
Застосування вказаних процедур дозволяє визначити соціометричний статус кожного члена групи. Респонденти, які отримують під час опитування найбільшу кількість позитивних виборів, набувають статусу “зірок”. Особи, які ігноруються групою, займають позицію ізолянтів, а члени групи, на рахунку котрих домінують негативні вибори (відхилення), – аутсайдерів.
“Зірка” з завдатками організатора, як правило, є лідером групи. Якщо “зірок” може бути декілька, то лідер, як правило, один. Лідерство знаходить прояв у якомусь одному чи одночасно декількох аспектах внутрішньогрупових відносин. Це, зокрема:
1. ділові відносини;
2. емоційна сфера;
3. ідейна сфера;
4. людські відносини.
Вимоги щодо проведення соціометричного опитування:
1. Опитуванням слід охоплювати лише групи, члени яких мають деякий досвід сумісної діяльності, який дозволяє говорити про наявність певних сталих внутрішньогрупових взаємовідносин.
2. Кількісний склад групи повинен надавати її членам можливість активного безпосереднього спілкування та взаємодії. Оптимальною можна вважати чисельність 5-20 осіб; із збільшенням кількості респондентів знижується якість соціометричної інформації та наочність представлення її результатів.
3. Проводити опитування слід особам, які не входять до складу групи, з метою збереження анонімності процедури (наприклад, у шкільному колективі це може бути класний керівник, у студентському – куратор групи).