Сучасне соціальне дослідження – це система узгоджених теоретико-методологічних та організаційно-технічних процедур, які спрямовані на досягнення мети дослідження. Необхідність проведення досліджень з молодіжної проблематики диктується тим, що вони дозволяють отримати достовірні та об’єктивні знання про сутність явищ і процесів, що відбувається у молодіжному середовищі, сприяючи тим самим ефективному управлінню цими процесами. Таким чином, будучи спрямованими на розв’язання теоретичних та прикладних проблем, дослідження у системі соціальних служб для молоді виконують цілий спектр функцій. Виділимо основні з них.
Пізнавальна функція полягає в одержанні нових наукових знань про соціальні, соціально-економічні, соціально-психологічні, соціально-демографічні, соціокультурні та інші явища і особливості, які характеризують життя сучасної молоді. Одержані під час дослідження знання насичують соціальні науки новими теоретичними здобутками, сприяючи їх розвитку.
Соціальні дослідження дозволяють визначити найнагальніші проблеми повсякденного життя, професійної, економічної, політичної діяльності різних категорій та груп молоді, її окремих представників, виконуючи соціально-діагностуючу функцію. Регулярні опитування громадської думки з актуальних соціальних проблем доповнюють на конкретизують статистичну інформацію щодо інтересів, запитів, думок та настроїв представників молодіжної когорти, їх ідеалів, життєвих планів та устремлінь. Результати опитувань складають інформаційне підґрунтя діяльності органів влади, громадських, політичних об’єднань, соціальних служб для молоді, інших установ та організацій, які здійснюють практичну соціальну роботу з дітьми, сім’ями та молоддю.
Соціальне дослідження не є простим відстеженням тих процесів, які відбуваються у молодіжному середовищі, на рівні окремих груп та індивідів. Його результати допомагають у розробці конкретних заходів впливу на ці процеси засобами соціальної роботи та управління, тим самим набуваючи практично-перетворюючого змісту.
Якщо за результатами соціального дослідження здійснюється управління станом чи процесом функціонування об’єкту (наприклад, управління процесом адаптації молодих працівників до умов професійної діяльності), можна говорити про управлінську функцію, яка властива такого роду дослідженням.
Дослідження може мати за мету не тільки описання, ґрунтовний аналіз чи вдосконалення певного об’єкту, але й побудову моделі його подальшого розвитку (наприклад, прогноз розвитку ринку праці з метою встановлення затребуваності у подальшому фахівців певних спеціальностей). В такому випадку соціальне дослідження виконує прогностичну функцію.
Результати соціальних досліджень, набуваючи поширення у суспільстві, можуть відігравати й світоглядну функцію, яка полягає у вкоріненні у масовій свідомості загальнолюдських цінностей та ідеалів, вихованні молодого покоління у дусі гуманізму, формуванні нового світогляду всіх членів суспільства.
Соціальні дослідження у порівнянні з іншими видами наукового пізнання мають деякі відзначні риси.
Характерною особливістю соціальних досліджень є їх комплексність: вивчення об’єкту ведеться з урахуванням всієї сукупності зв’язків та відносин, в які він є включеним. Як відомо, простір детермінації соціальних явищ є багатокомпонентним: їх функціонування та розвиток відбуваються під впливом різнопланових чинників. Необхідність врахування всієї сукупності впливів, що визначають специфіку досліджуваного об’єкту, обумовлює пізнавальну цінність методик, розроблених в різних галузях наукового знання (в соціології, психології, соціальній педагогіці, економіці, праві та ін.). Саме ж соціальне дослідження, як правило, відзначається міждисциплінарним характером, що вимагає від дослідника комплексної теоретичної підготовки та обумовлює доцільність застосування у дослідницькій практиці результатів соціологічних, психологічних, економічних, медичних, статистичних та інших досліджень. Таким чином, соціальне дослідження набуває характеру комплексного не тільки за своєю предметною сферою, але й виходячи з різноманіття застосованих методів.
Іншою важливою рисою соціального дослідження є його суб’єкт-суб’єктна спрямованість, коли джерелом інформації про досліджуваний об’єкт є індивіди або факти їх свідомості та поведінки, що зафіксовані у відповідних документах. Таким чином, до суб’єктивізму дослідників, які отримують та інтерпретують соціальну інформацію, додається ще й ризик надання недостовірної інформації безпосередньо досліджуваними. До того ж процес отримання первинних даних (під час інтерв’ю, спостереження, експерименту і т.д.) не виключає наявності взаємовпливу дослідника та досліджуваного, який може призвести до суттєвого спотворення інформації, але за будь-яких умов позбутися його повністю дуже важко. В такий ситуації особливого значення набуває професіоналізм виконавців, їх вміння ставитися до проблеми об’єктивно та неупереджено, одночасно враховуючи й суб’єктивні особливості досліджуваних, слідувати нормам професійної етики, підкоряти власні інтереси інтересам справи.