Основними формами представлення результатів соціального дослідження є інформаційна записка, звіт, наукові публікації та публікації у ЗМІ, доповіді, виступи, лекції, повідомлення на наукових та практичних заходах.
Інформаційна (аналітична) записка, як правило, адресована зацікавленим у результатах дослідження органам та установам. Відомості, які в ній містяться, можуть використовуватися в адміністративній діяльності при прийнятті управлінських рішень. У записці стисло викладається суть проблемної ситуації, конкретизуються цілі та завдання дослідження, його об’єкт, предмет; обґрунтовуються застосовані методи збирання та аналізу інформації, відбору одиниць спостереження; наводяться основні характеристики досліджуваної сукупності та одержані результати у вигляді висновків по кожному з завдань дослідження; конкретні дані виступають ілюстрацією до кожного з висновків. Кількість таблиць та графіків, які застосовуються у записці, обмежена; для підтвердження тих чи інших положень застосовуються найбільш загальні, усереднені числові величини та показники. Як правило, обсяг інформаційної записки складає від 5 до 25 сторінок. Така форма звітності може використовувати при проведенні оперативних досліджень з молодіжної проблематики, коли опису ключових результатів надається перевага у порівнянні з їх детальним аналізом.
Звіт за результатами дослідження є ґрунтовним відображенням його підсумків. Зміст звіту повинен бути чітким та логічним, а наведена у ньому інформація – достовірною, конкретною та аргументованою.
Структура звіту складається з наступних частин: титульна сторінка, назва організації, яка проводила дослідження, список виконавців, назва організації-замовника, календарні терміни проведення дослідження, реферат, зміст, перелік умовних позначень та символів, вступ, основна частина, заключна частина, список використаної літератури, додатки.
У рефераті наводяться загальні відомості щодо звіту (обсяг, кількість таблиць, графіків, рисунків, джерел), об’єкт, мета дослідження, застосовані методи, перелік ключових слів, стисло обґрунтовується актуальність проблеми та конкретизуються одержані результати, напрямки і форми їх застосування у діяльності ЦССМ.
У вступі до звіту міститься аналіз досліджуваної проблеми, надається оцінка ступеню її розробленості, вказуються об’єкт, предмет, цілі, завдання дослідження.
В основній частині описується інструментарій, обґрунтовується спосіб відбору одиниць спостереження, наводиться соціально-демографічна характеристика вибіркової сукупності, у аналітичній формі викладаються результати дослідження. Доцільно у структурі основної частини виділити окремі фрагменти, кожен з яких висвітлює конкретний дослідницький результат та має наступну композицію: основний тезис-висновок, одержаний на основі результату перевірки гіпотез, таблиця, яка ілюструє зв’язок між показниками, додаткові коментарі до неї [90, с.242].
Заключна частина містить висновки, конкретні рекомендації та пропозиції по результатах дослідження, очікуваний економічний та соціальний ефект від їх реалізації, способи контролю успішності нововведень.
При складанні звіту основну увагу слід приділяти ні описанню техніки дослідження, але аналізу найбільш суттєвих аспектів проблеми, встановлених зв’язків та закономірностей, висновкам та конкретним рекомендаціям, які стосуються реалізації запропонованих заходів. Щоб запобігти перевантаження тексту звіту таблицями, схемами, графіками, в основну його частину слід поміщати тільки ті з них, які ілюструють ключові висновки дослідження, інші ж доцільно розмістити у додатках. У додатках також наводяться зразки інструментарію дослідження (анкета, бланк інтерв’ю, інструкції, картки спостереження, класифікатор контент-аналізу та ін.).
Ґрунтовність висновків за результатами дослідження залежіть від складності та глибини досліджуваної проблеми та, відповідно, від характеру дослідження, якій завчасно конкретизується у сумісному обговоренні цього питання дослідником та замовником. Запропоновані висновки можуть мати: суто інформаційний характер, описувати стан проблем, з якими стикається сучасне молоде покоління, виявляти властиві йому потреби, очікування, інтереси, цінності, а також характеризувати ефективність заходів, що здійснюють ЦССМ у напрямку соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями; практичну спрямованість, тобто окреслювати можливі шляхи розв’язання встановлених протиріч, способи конструктивного впливу на досліджуваний об’єкт чи явище; представлятися у вигляді соціальних проектів, технологій, програм з питань соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями на сучасному етапі та у найближчій перспективі.
[1] Часто позначення s2 застосовують щодо дисперсії ознаки у генеральній сукупності, дисперсію для вибірки позначають s2.
[2] Відомо, що нормальним чином розподілені середні значення інтервальних ознак у вибірках, які вилучені з певної сукупності випадковим чином. Це дозволяє на основі результатів вибіркових обстежень оцінювати відповідні параметри генеральної сукупності. Близькість вибіркових та генеральних параметрів оцінюється за допомогою такої величини, як стандартна помилка середньої (вона позначається М чи sм).
__
М = s / Ö n
Аналогічно наведеним вище судженням, 68% вибіркових середніх знаходитимуться у межах + 1 стандартної помилки середнього генеральної сукупності, 95% - у межах + 2 стандартних помилок, 99% - + 3 стандартних помилок середнього сукупності. Завданий таким чином інтервал називають довірчим, а ймовірність влучення вибіркового прогнозу у цей інтервал – довірчою ймовірністю (про це йшлося у 2.4).
Наприклад, для випадкової вибірки мешканців міста середня квартплата дорівнює 120 грн., стандартна помилка складає 10 грн. З 95-відсоткової впевненістю можна стверджувати, що для всіх мешканців міста (генеральна сукупність) квартплата знаходитиметься у інтервалі 100-140 грн. (120+2х10). Підвищуючи рівень довірчої ймовірності до 99, 73%, ми збільшуємо величину довірчого інтервалу (прогноз стає менш точним). Водночас, чим більшим буде обсяг вибірки (n), тим меншою буде стандартна помилка М (див. формулу).
Якщо необхідно визначити стандартну помилку для якісних ознак, застосовують наступну формулу:
______
М = Ö pq / n , де р – доля одиниць з даним значенням ознаки, q = 1–р – доля одиниць, в яких дана ознака відсутня.
[3] Як зазначалося вище (дивись 3.1), кумулятивність, чи здатність накопичуватися, є властивістю кількісних ознак;
однак комп’ютерна програма опрацювання даних розраховує кумуляту щодо всіх ознак внаслідок уніфікованого характеру процедури.
[4] Як й інші статистичні висновки, які робляться щодо генеральної сукупності на основі обстеження вилучених з неї вибірок, висновок щодо наявності зв’язку між ознаками теж має характер прогнозу з відповідним рівнем ймовірності здійснення. Наприклад, якщо перевіряється значимість розрахованого нами коефіцієнту зв’язку для a=0,01, то ймовірність того, що він є статистично значимим, тобто k>kкр, - 99%; у 1 випадку з 100 зв’язок не матиме значимого характеру: k<kкр.