Приставні крокви.

 

Приставні крокви – це крокви, основні елементи (кроквяні ноги) яких працюють як нахилені балки.

Конструкція крокв визначається з урахуванням:

• похилу даху,
• довжини прольоту, що перекривається,
• перерізу крокв і лат,
• виду покрівельного матеріалу і величини світового покриву,
• тиску вітрового навантаження,
• відстані між кроквами.

 

Найпростішим типом несучої конструкції скатних дахів малоповерхових дахів є дерев’яні приставні крокви. Їх виконують з колод, брусів, дошок для перекриття прольотів до 14 м при наявності в будівлі однієї опори, або до 18 м - при двох опорах. Відстань між опорами L не повинна перевищувати 5-8 м. Довжина кроквини приймається не більше 6,5 м (максимальна довжина стандартної деревини).

 

Переріз кроквини і відстань між ними приймають за розрахунком в залежності від:

• величини прольоту,
• типу і ваги покрівлі,
• перерізу елементів латування,
• снігового навантаження і т.д.

 

Найбільше розповсюджений переріз для кроквин:

• з бруса – 120-140х 160-180 мм,
• з колоди – діаметром 120-160 мм,
• з дошок - 40-50х 160-180 мм ( 50х150 мм, 50х200 мм).

Крок між кроквинами встановлюють не менше 0,8- 1,4 м.

 

Відстань в осях між кроквами приймають:

• з колод і брусів висотою 120-160 мм – 1.3-1.5 м; висотою 180-200 мм - 1,5-2 м,
• з дошок – 1-1,5 м,
• з пластин – 1-1,75 м.

 

При значному сніговому навантаженні на пологих дахах крок кроквин зменшують до 0,6-0,8 м, на дахах з ухилом більше 45° крок збільшують до 1,2-1,4 м.

 

Конструкція крокв залежить від кількості внутрішніх опор (одна чи дві).

 

Приставні крокви спирають нижнім кінцем на мауерлат, а верхнім – на горизонтальний брус, який має назву прогін. Мауерлати укладають по верхньому обрізу стін і служать для рівномірного розподілу навантаження кроквин на кам’яну стіну, а також для запобігання загнивання нижніх кінців крокв. Нижня поверхня мауерлату відстоїть від верху горищного перекриття не менше ніж на 400мм. Брусся антисептують , між ними та кам’яною кладкою стіни кладуть ізоляцію з рулонного матеріалу.

 

Мауерлати використовують з:

· колоди діаметром 160-200 мм,

· або з брусів – перерізом 140х160,160х180,180х180,200х200 мм.

 

Якщо крокви розміщені часто, то мауерлат укладають по всьому периметру стін. При рідкому розташуванні крокв (1,5-2 м) – укладають окремі оцупки (коротиш) довжиною 600-800 мм.

 

Кінці кроквин через одну необхідно кріпити до стіни ( для попередження відриву даху вітром) скрутками з проволоки діаметром 3-4 мм, які прив’язують до вбитих у стіну костилям.

 

Верхній прогін підтримується стійками, які встановлені на лежень , розміщений на внутрішніх опорах (опори або стіни у будівлі виводять в межи горища на відстань 150-200 мм від горищного перекриття). Лежень антисептують і ізолюють від кам’яних стін прокладкою з рулонного гідроізоляційного матеріалу. Відстань між стійками приймається 3 – 5 м.

 

Стійки приймають з:

· колоди діаметром 130-180 мм, відстань між ними 3-6 м;

· брусів – перерізом 120х140мм, відстань між ними 3-4,5 м;

· дошок – 2 (40…50х160…180) мм, відстань між ними 3-4,5 м

 

Для улаштування лат на карнизних звисах використовують дошки b=20…40 мм, довжиною 600-800 мм, які мають назву кобилки. Кобилки закладають у кладку карнизу або укладають поверх карнизної частини. Довжина звису приймається не менше 550 мм, але краще 700 мм. Довжину кобилок приймають з урахуванням звису плюс 0,5—0,6 м для стику із кроквою.

 

Якщо довжини крокв перевищує 6 м, для запобігання їх прогину установлюють підкоси. Кут між підкосом і стояком ≤ 40-45 %.

 

Для зменшення вільного прольоту кроквин (довжина кроквини більше 4,8 м) установлюють поперечні підкоси, які спирають на лежень.

 

Якщо в будівлі 2 ряди внутрішніх стовпів або поздовжніх стін, укладають 2 верхніх прогонів. Крокви по довжині можуть бути складеними. Для збільшення жорсткості необхідно улаштувати ригель ( затяжку або бантину).

 

Бантину виконують з дощок і розміщують нижче верхнього прогону.

 

Сполучення окремих елементів виконують за допомогою врубок та металевих кріплень ( скоб, болтів, цвяхів, хомутів).

Сполучення крокв між собою виконують для елементів з:

· брусів та колод – на врубках, шипах, скобах;

· дошок – на цвяхах, металевих накладках, нагелях.

 

Для улаштування покрівлі використовують лати (обрешітка).. Лати – це безпосередньо основа для кріплення покрівлі. Улаштовуються по кроквинам у вигляді суцільного або розрідженого настилу з дощок або брусів в залежності від типу покрівельного матеріалу.

 

Характер настилу залежить від покрівельного матеріалу:

• для стальної покрівлі лати улаштовують з брусків 50х50 мм з кроком 250 мм, або з дошок товщиною30 мм з зазором між ними 40-50 мм.
• для хвилястих азбестоцементних листів лати улаштовують з брусків 50х50 мм з кроком 370 мм ( 4 бруска під 1 лист),
• для черепиці лати улаштовують з брусків 50х50 мм з кроком 160-330 мм в залежності від розмірів черепиці.
• для рулонної покрівлі лати улаштовують у вигляді суцільного дощатого настилу.

 

Всі розміри крокв, лат, підкосів та ін. визначаються розрахунками.

Карнизні звиси

Існують декілька форм карнизних звисів:

· крокви обрізають заподлицо із зовнішніми стінами (рис.А);

· дахи з карнизними виносами за допомогою кобилок (рис.Б).